Сюрприз, який записала прихована камера в моїй вітальні
— Та яке здоров’я в мої роки! — відмахнулася від запитання доньки Антоніна Петрівна. — Ти мені краще скажи, ти зможеш дати грошей на весілля Світочці? Вона знайшла нареченого. Він не бідний, але ж і родина нареченої має взяти участь у весіллі, правильно?
Альбіна дуже здивувалася. Вона знала, що Світлана любить розважатися з симпатичними чоловіками, але ніколи молодша сестра не казала їй, що в неї з кимось серйозний роман.
— Мамо, це не телефонна розмова, — суворо сказала Альбіна. — Світа мені нічого не казала про весілля. Давай я все в неї з’ясую, а потім ти сюди до нас приїдеш, і ми разом вирішимо всі весільні питання.
— А я й не сумнівалася в тобі, — впевнено сказала мати. Альбіна відчула, що від колишнього тепла в голосі матері нічого не лишилося. Тепер вона говорила, як завжди, суворо, вимогливо й жорстко.
— А ще ось що хочу сказати, — голосно сказала Антоніна Петрівна. — Ти подумай, де купиш нову квартиру Світочці. Тепер же вона не сама буде, а з чоловіком. Раптом діток захочуть народити.
— Подумаю, — пообіцяла донька. — Пробач, але мені пора на роботу.
Альбіна відключилася й відчула, як легко на душі. Вона неодмінно зустрінеться з мамою й сестрою та скаже їм усе, чого не наважувалася сказати всі свої тридцять сім років.
Андрій не гаяв часу. Відправивши помічника на виконання замовлення, що надійшло, він залишився сам у своєму невеликому офісі. На найближчі дні він запланував собі тільки одну справу — провести розслідування того, що відбувається в домі Альбіни.
Він іще вчора встановив у її телефон програму й тепер отримав доступ до всього вмісту її смартфона. Йому потрібні були тільки її контакти. І насамперед контакт Олега.
Андрієві дуже хотілося зрозуміти, що це за людина і чи не він винуватець того, що відбувається навколо Альбіни. За годину Андрій уже хазяйнував у смартфоні Олега, як у своєму власному. Інформація, яку він звідти витягнув, була просто приголомшливою.
Але жодних натяків на те, що Олег причетний до подій навколо Альбіни, у телефоні не було. Далі за планом ішов телефон молодшої сестри Альбіни. Але й там нічого цікавого Андрій не знайшов.
Залишалося перевірити співробітників, основних конкурентів і незадоволених клієнтів Альбіниної студії. А опівдні вона сама зателефонувала Андрієві, поцікавилася, чи немає для неї якихось новин.
— Альбіно, ну що за поспіх? — остудив її нетерплячість Андрій. — Роботу вже розпочато. Як буде результат, я тобі повідомлю.
— Ну хоч щось з’ясував? — спитала жінка.
Андрієві не хотілося завчасно засмучувати її, тому він відбувся загальними фразами, сказавши:
— Альбіно, я хочу тебе попередити, що ти маєш бути готова до будь-якої інформації. Зараз я складаю коло підозрюваних, і в ньому можуть опинитися й близькі тобі люди. Ти готова дізнатися правду?
Відповіді не було. Тоді Андрій додав:
— Якщо тобі не хочеться докопуватися до істини, то я можу зупинитися. Рано чи пізно все стане ясним і без розслідування.
— Ні, Андрію, будь ласка, доведи все до кінця, — рішуче сказала Альбіна. — Я хочу знати, що відбувається. Якщо це чийсь дурний розіграш, то мені треба знати, чий саме. Таке відчуття, що мене хочуть звести з розуму.
— Тоді чекай, — усміхнувся Андрій. — Скоро все з’ясую. За твоїми камерами я наглядаю. Якщо буде щось небезпечне, я попереджу. Тож розслабся й нічого не бійся.
Альбіна поклала слухавку й подумала, як було б добре, якби зараз на місці Андрія був її коханий. Але Олегові так бракувало тієї теплоти й простоти, що були в Андрієві. За кілька днів, в обідню перерву, Альбіна призначила зустріч сестрі в кафе біля свого офісу.
Світочка була, як завжди, чарівна, радісно усміхалася й без угаву щебетала. За безперервним потоком слів старша сестра здогадалася, що Світа дуже хвилюється. Вона завжди багато й голосно говорила, коли хотіла щось приховати.
— Світо, у мене мало часу, — сказала Альбіна. — Тому закінчуй базікати й скажи мені, коли в тебе весілля?
