Точка неповернення: несподіваний фінал одного розкішного святкування

«Міш, не сьогодні».

«А коли?»

«Після весілля. Коли він побачить».

«Я щось придумаю», — вона відвела очі. «Я завжди щось вигадую».

Міша хотів заперечити, але побачив вираз її обличчя. Той самий, який знав із дитинства. Вираз людини, яка вже все вирішила й не відступить. Він тяжко зітхнув.

«Гаразд, це твоє життя. Але якщо що, я поруч».

«Я знаю». Марина стиснула його руку. «Ти завжди поруч».

Зала реєстрації була невелика, затишна, із золотими шторами й пластиковими квітами у вазах.

Марина йшла килимовою доріжкою повільно, обережно. Не через урочистість моменту, а тому що боялася спіткнутися. Протез іноді підводив на нерівних поверхнях.

Олексій чекав на неї біля вівтаря, високий, широкоплечий, із таким щасливим обличчям, що в Марини защеміло серце.

«Він любить мене, але яку мене? Ту, яку бачить, чи ту, яка є насправді?»

«Чи згодні ви, Марино Сергіївно, взяти за чоловіка?..»

Вона сказала «так». Голос не здригнувся, рука, яку вона простягнула для обручки, не тремтіла. Вона була доброю акторкою, життя навчило.

На бенкеті було шумно й весело. Гості кричали «Гірко!», дзвеніли келихи, хтось уже намагався танцювати.

Марина всміхалася, приймала вітання, цілувала чоловіка й із кожною годиною відчувала, як у грудях наростає паніка.

«Скоро, скоро ми залишимося самі. І тоді…» — вона відігнала цю думку. «Не зараз. Зараз треба бути щасливою».

«Слово братові нареченої!» — оголосив ведучий.

Міша підвівся зі свого місця, тримаючи келих. Його погляд знайшов сестру в натовпі.

«Я не мастак говорити гарні промови», — почав він. «Але я хочу сказати одне. Моя сестра — найсильніша людина, яку я знаю. Найсміливіша. Найдобріша».

Він помовчав, і в його голосі з’явилася хрипота.

«Коли мені було п’ять років, вона врятувала мені життя. Буквально. І я щодня дякую Богові, що вона в мене є».

Залою пронісся здивований шепіт. Олексій із цікавістю подивився на дружину.

«Це правда? Ти ніколи не розповідала».

Марина відчула, як кров відливає від обличчя. «Та так, дитяча історія. Потім розповім».

«Потім — це коли?»