В аеропорту я несподівано побачила чоловіка з іншою жінкою, але найдужче його вразили слова нашого сина

«Ти тому приїхала в аеропорт?» — «Ні». — «Тоді чому?» Оксана подивилася у бік вікна. «Бо ми з Артемом летіли на море».

Вона зробила паузу. «Випадковою була наша зустріч в аеропорту». Дмитро вперше за довгий час відчув дивне полегшення.

Отже, він помилявся у своїх підозрах. Це справді була випадкова зустріч. Але тепер залишалося питання, яке не давало йому спокою.

«Хто вчора мені телефонував?» Оксана насупилася. «Хто?» Він розповів їй про незнайому жінку. Обличчя Оксани змінилося.

«Вона сказала, що Марина приховує від тебе більше, ніж ти думаєш?» — «Так». Оксана повільно сіла.

«Дмитре, здається, я знаю, хто міг тобі телефонувати». — «Хто це?» Вона подивилася на нього так, ніби перед нею раптом відкрилося давно забуте минуле. «Це могла бути моя сестра».

Дмитро завмер. «Твоя сестра?» Оксана кивнула. «Була».

«Що означає — була?» Вона відвела погляд. «Вона зникла кілька років тому».

Дмитро відчув холод уздовж спини. «І чому вона зараз телефонує тобі?» Оксана повільно підвелася. «Не мені». Вона подивилася на його телефон. «Тобі». У цю мить телефон Дмитра знову задзвонив.

На екрані знову з’явився той самий невідомий номер. Оксана прошепотіла: «Відповідай».

Дмитро натиснув кнопку. «Алло». Кілька секунд ніхто не говорив.

Потім той самий голос промовив: «Дмитре, тепер ти готовий дізнатися, чому Оксана насправді пішла від тебе?» Оксана різко зблідла. Дмитро подивився на неї.

«Про що ви говорите?» Голос відповів: «Вона ніколи не розповідала тобі, що сталося в ніч перед вашим розлученням». Оксана заплющила очі.

«Ні». — «Але тепер ти маєш дізнатися». Дмитро підвівся.

«Що сталося?» На тому кінці пролунав тихий зітх. «Тієї ночі Оксана дізналася, що людина, яка домагалася вашого розлучення, загрожує не лише її шлюбу…» Пауза. «А й життю вашого сина». Дмитро відчув, як кров відлила від обличчя. «Що ви сказали?» Оксана стояла нерухомо. У її очах уперше за весь час з’явилася паніка…