Вона всиновила осиротілих близнючок, а за шістнадцять років отримала від них несподівану відповідь на свою турботу

У підлітковому віці спогади дівчаток про батьків стали уривчастими. Батька вони пам’ятали невиразно й дедалі частіше хотіли дізнатися, яким він був. Оксана ніколи не говорила про Богдана погано в їхній присутності. Вона не виправдовувала його, але й не хотіла руйнувати образ людини, яку Софія й Дарина майже не встигли пізнати.

Одного разу за вечерею Софія відклала виделку й запитала:

— Мамо, розкажи, яким був наш тато.

Оксана завмерла. Саме слово «мама», давно вже звичне, і далі відгукувалося в ній теплом, але тепер за ним стояло запитання, якого вона боялася багато років. Дарина нічого не сказала, лише теж підвела очі.

— Він був складною людиною, — обережно відповіла Оксана. — І, як багато людей, припускався помилок. Але вас він любив.

Софія насупилася.

— Яких помилок?

Можна було знову уникнути відповіді, послатися на втому або пообіцяти поговорити пізніше. Але дівчата вже виросли настільки, щоб помітити ухильність. Оксана бачила в їхніх обличчях не пусту цікавість, а потребу зрозуміти власне минуле. Вона глибоко вдихнула й поклала долоні на стіл.

— Коли ви народилися, ваш батько був одружений зі мною. Водночас він мав таємні стосунки з вашою рідною матір’ю. Ні вона, ні я, наскільки мені відомо, не знали всієї правди. Про вас я дізналася лише після аварії.

Кілька секунд ніхто не рухався. Софія подивилася на сестру, Дарина зблідла й опустила погляд. Звістка про вчинок батька виявилася важкою, але ще дужче їх вразило рішення Оксани прийняти їх після всього, що їй довелося пережити.

— То після всього, що тато тобі зробив, ти все одно вирішила нас всиновити? — ледь чутно промовила Дарина.

У Оксани болісно стиснулося серце. Вона простягнула руки через стіл і накрила долоні доньок своїми.

— Ви не відповідали за рішення дорослих. Від того дня, коли ви зайшли в цей дім, ви стали моїми доньками. Я любила вас тоді, люблю зараз, і жодна розмова цього не змінить.

Софія не забрала руки, але нічого не відповіла. Дарина сиділа нерухомо. У їдальні було чути лише рівномірне цокання годинника, і в цій тиші звичний світ дівчат поволі змінював свої обриси…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇