Син щоразу боявся поїздки до бабусі, але Надя надто пізно зрозуміла, що це були не примхи.

Надя прокинулася за хвилину до будильника, як завжди.

Вона лежала й слухала, як за стіною сопе Артем, як на кухні цокає годинник, що лишився ще від колишніх господарів. П’ять сорок вісім. За дванадцять хвилин задзвонить телефон, і почнеться звичайний ранок: зібрати дитину, зварити кашу, знайти другу шкарпетку, не забути рюкзак із формою для занять.

Вона встала, накинула халат і пройшла на кухню, намагаючись не рипнути дверима в коридорі.

Віктор спав міцно, як завжди: на спині, закинувши одну руку за голову. За шість років спільного життя Надя не пам’ятала випадку, щоб чоловік прокинувся від шуму або від того, що дитині вночі стало зле. Віктор спав так, ніби вимикався: рівно, глибоко, без сновидінь.

Вона іноді йому заздрила.

На кухні було прохолодно. Вікно виходило у двір звичайного багатоповерхового будинку: типовий двір із гойдалками, лавками й трьома тополями, які влітку засипали все довкола пухом.

Надя ввімкнула конфорку, поставила ковшик із водою для вівсянки й дістала з холодильника масло. Масло було неправильне. Галина Петрівна, свекруха, казала, що нормальне масло має бути жовтим, домашнім, а не цією пластмасою з магазину.

Надя перестала сперечатися на цю тему приблизно на другому році шлюбу.

Поки вода закипала, вона зазирнула до Артема. Хлопчик спав на боці, підтягнувши коліна до живота. Звичка, від якої ніяк не вдавалося відучити. Ковдра сповзла на підлогу. Надя підняла її, вкрила сина й постояла кілька секунд, дивлячись на його обличчя.

П’ять років.

Світло-каштанове волосся, гостре підборіддя — весь у батька. А очі її: темні, великі. Мамині очі, казала її власна мати, коли приїздила в гості раз на два-три місяці з іншого міста.

Артем останнім часом схуд. Не те щоб дуже, але Надя бачила: майки стали вільнішими, вилиці трохи окреслилися. Педіатр у дитячій клініці, жінка передпенсійного віку зі стомленим обличчям, лише знизувала плечима: апетит знижений, але показники в нормі. Буває в дітей.

— Більше гуляйте, давайте кисломолочне.

Надя давала кисломолочне, гуляла, купувала дитячі вітаміни у вигляді жувальних ведмедиків. Артем їх любив, бо вони були схожі на цукерки.

Краще не ставало…