Вони викинули її з тамбура в нічний ліс, забувши перевірити документи в її сумочці

Значить, Савченко налив Максові коньяку. І значить, великий інфаркт міокарда передньої стінки — це не великий інфаркт міокарда передньої стінки. Тоді вона пішла додому.

Дім у Тарасенків був у звичайному житловому кварталі. Двокімнатна типова п’ятиповерхівка, четвертий поверх, без ліфта. На сходовому майданчику пахло смаженою цибулею від сусідів і куривом.

Лариса відчинила двері своїм ключем. У квартирі було темно. Вона не ввімкнула світло в коридорі, пройшла на кухню в темряві, бо не хотіла, щоб хтось ззовні побачив, що вона повернулася.

У коридорі, на старій швейній машинці, яку Макс подарував їй на двадцятиріччя шлюбу, вона лишила своє пальто. Дістала з кишені коробку. Сіла на кухні на табурет, у темряві, при світлі вуличного ліхтаря через вікно.

Сиділа хвилин двадцять. Потім встала, зняла зі стіни телефон, міський, дисковий. Набрала довідку.

Дізналася номер лінійного відділу поліції вузлового міста. Набрала вузлове місто. Лінійний черговий.

Лейтенанте, це Тарасенко Лариса Сергіївна, дружина Тарасенка Максима Павловича. Він помер сьогодні в обласному центрі в реанімації. Я під’їду до вас завтра вранці.

Передайте, будь ласка, тому, хто працює з Ковальчук Оксаною Миколаївною, що в мене є для нього інформація. Особисто від мене в руки. Передайте.

Передам. І ще, лейтенанте. Так.

Якщо зі мною щось станеться цієї ночі, записуйте. Я дзвоню зі свого домашнього телефону. О 23.15. Свідком мого дзвінка є черговий комутатора.

Мене шукатимуть уранці. Якщо мене вранці не буде, шукайте в районі мого будинку або в Савченка. Зрозуміло? Зрозуміло.

Добре. До завтра. Вона поклала слухавку.

У цей самий момент, о 23.15 за місцевим часом, у сусідньому обласному центрі, на відстійному шляху депо східного вузла, у сьомому вагоні поїзда №44 далекого сполучення, у шостому купе СВ, двоє оперативників місцевої економічної поліції за участю криміналіста закінчували огляд. Криміналіст, старшина з 20-річним стажем на прізвище Рудик, знімав матрац із верхньої полиці. Робив це акуратно, у латексних рукавичках.

Піднімав кут за кутом, спершу ближній до дверей, потім дальній, потім навпаки. Біля дальньої стінки, у вузькій щілині між матрацом і дерев’яною обшивкою, щось блиснуло. Рудик підсвітив ліхтариком.

— Іллічу, підійди. Старший опергрупи підійшов, нахилився, подивився. — Що там? — Маленький якийсь ланцюжок.

Срібло. — Діставай. Рудик потягнув довгим, пласким ювелірним пінцетом.

Із щілини вийшов срібний ланцюжок, розірваний посередині, з маленьким сердечком на кінці. Сердечко було трохи погнуте, ніби його стискали в кулаці. Рудик поклав знахідку на паперову серветку.

Розкрив сердечко двома пінцетами. Усередині лежала фотографія, крихітна, чорно-біла, розміром із ніготь великого пальця. На фотографії була дівчинка років шести-семи.

Світле волосся заплетене у дві косички з білими стрічками. На звороті сердечка — гравіювання. Сім слів.

Акуратним, похилим почерком гравера. Мамі від Катрусі. 1 вересня 1994 року.

Рудик подивився на Ілліча. Ілліч подивився на Рудика. — Це її, — сказав Ілліч.

— Точно її. Опечатуй. Рудик дістав із валізки прозорий поліетиленовий пакетик із написом «Речовий доказ».

Поклав туди ланцюжок і сердечко. Заклеїв клапан. Зняв рукавичку, написав на пакеті кульковою ручкою.

«Речовий доказ номер 1. Вилучено в купе номер 6 СВ сьомого вагона поїзда номер 44 далекого сполучення. Маршрут далекого сполучення. Дата 17 вересня 1994 року.

Час вилучення 23.18. Місцезнаходження. Щілина між матрацом верхньої полиці й стінкою вагона. Криміналіст.

Криміналіст Рудик О. В.». Підписав. Поставив відбиток особистої печатки. Передав Іллічу.

«Опис складай паралельно. Я ще нижню полицю перевірю». А в обласному центрі цієї ж хвилини, о 23.18, Микола Петрович Савченко клав слухавку телефону у себе вдома, у квартирі на одній із центральних вулиць.

Він щойно говорив з Онищенком. Онищенко повідомив, що Тарасенко мертвий. Онищенко повідомив, що блокнот Тарасенка зі службового купе вже вилучили місцеві опери.

Онищенко повідомив, що Мельник особисто говорив із прокурором закордонної країни об 11 вечора, і за добу закордонні партнери готові до виїмки документів на металокомбінаті. Онищенко повідомив останнє. «І ще, Миколо Петровичу, дружина Тарасенка.

Вона за 30 хвилин сідає в швидкий поїзд сполученням “обласний центр — вузлове місто”. Я нашу людину у вузлове місто вже відправив, але вона їде до Ковальчук. Раніше за нашу людину».

Савченко поклав слухавку. Підійшов до вікна. За вікном був темний вересневий обласний центр.

Рідкісні вогники в будинках навпроти, ліхтарі вздовж трамвайної лінії, далекий гудок паровоза із сортування. На столі перед вікном лежала попільничка з гірського кришталю, подарунок від підлеглих на 50-річчя. У попільничці три недопалки від сигарет…👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇