Я попросила свекруху не курити поруч із дитиною, але реакція чоловіка показала, що в цьому домі мені більше не можна мовчати

— гукнула Валентина Павлівна.

— Гуляти. І по вашу каву зайду.

— Зачекай. Дай я подивлюся, як ти його вдягла.

Свекруха підійшла до візочка й одразу насупилася.

— Шапка тонка. Надворі вітер. Застудиш дитину.

— Там не так холодно.

— Я краще знаю. Я двох дітей виростила.

Вона принесла з кімнати щільну в’язану шапочку, колючу й важку. Марина промовчала. Сперечатися було марно. Уже надворі, відійшовши від будинку, вона обережно перевдягла Лева й сховала свекрушину шапку в кошик візочка.

Гуляючи алеями, Марина думала про те, як непомітно Валентина Павлівна захоплює їхній простір. Вона вже вирішувала, що готувати на вечерю, коли купати дитину, як складати його речі, чим прати пелюшки. А Кирило лише відмахувався: «Мама хоче як краще. Не сперечайся. Собі дорожче».

Після прогулянки Марина вклала сина в ліжечко й вирішила провітрити дитячу. Прочинила вікно, що виходило на балкон. День був свіжий, весняний, у повітрі пахло мокрою землею й молодим листям.

За кілька хвилин вона повернулася перевірити Лева й застигла на порозі.

У кімнаті пахло тютюном.

Запах ішов із балкона.

Марина визирнула назовні. Валентина Павлівна стояла до неї спиною, затягувалася сигаретою й випускала дим просто в бік прочиненого вікна дитячої.

— Валентино Павлівно! — Марина не змогла стриматися.

Свекруха обернулася без найменшого збентеження.

— Чого ти кричиш? Дитину розбудиш.

— Ви курите біля вікна дитячої. Увесь дим іде до Лева.

Марина намагалася говорити рівно, але голос тремтів.

— Ой, не починай, — відмахнулася Валентина Павлівна. — Балкон великий, усе вивітриться.

— Будь ласка, не робіть так. Він зовсім маленький.

— Які ви ніжні стали, — фиркнула свекруха. — Раніше люди в тісних квартирах жили, димом усе просякнуте було, і нічого, виростали здоровими.

Вона навмисне зробила ще одну затяжку, потім кинула недопалок униз, у клумбу під вікнами.

— Більше так не робіть, — Марина відчула, як усередині закипає злість. — Це шкідливо для дитини.

— Та що йому буде від однієї сигарети? — Валентина Павлівна роздратовано труснула рукою. — Вічно ви, молоді матері, носитеся з дітьми, ніби вони кришталеві.

Вона пройшла повз Марину на кухню, залишивши по собі різкий шлейф диму.

Марина кинулася до дитячої й розчинила вікно ширше. Лев уві сні насупився й неспокійно засопів. У Марини від страху стиснулося серце.

Увечері, коли повернувся Кирило, вона вирішила поговорити з ним серйозно. Дочекалася, поки Валентина Павлівна піде дивитися серіал, і підійшла до чоловіка. Він сидів на дивані з ноутбуком.

— Кириле, нам треба обговорити твою маму.

— Знову? — Він утомлено відкинувся назад. — Марин, я весь день працював. Давай не зараз.

— Зараз. Вона курила на балконі, і дим ішов просто в кімнату Лева.

Кирило знизав плечима.

— Вона ж не в дитячій курила.

— Ти не розумієш. Це небезпечно. Він маленький. У нього можуть бути проблеми з диханням, алергія, бронхи…