Замість мого нового авто відгукнулася машина свекрухи, а чоловік миттю зник за шторами
— Чому реєстраційні документи оформлені лише на тебе? — голос Валентини Олегівни рознісся вітальнею так різко, що тонко дзенькнули келихи за склом серванта. — Машина з’явилася в родині, а в паперах чомусь значишся тільки ти!
Свекруха застигла посеред кімнати, стискаючи в руці документи на новий кросовер. Кілька годин тому батьки Марини подарували доньці автомобіль до тридцятиріччя. Вишневий кузов іще пах салоном, на світлій шкірі не було жодної складки, а Валентина Олегівна вже розглядала подарунок як спільне майно. Вона говорила так упевнено, ніби питання про власника давно вирішили без участі іменинниці, а реєстраційна картка стала прикрою помилкою, яку невістка мусить негайно виправити.
Марина підійшла, обережно вивільнила картку з її пальців і прибрала разом з іншими паперами до сумки.
— Тому що батьки подарували машину мені. Не нам з Артемом і не всій рідні, а особисто мені. І стоїть вона на моєму паркомісці.
Свекруха шумно втягнула повітря й повернулася до сина. Артем сидів на дивані, втупившись у пульт, наче саме зараз від вибору каналу залежала його доля. Він утягнув голову в плечі й старанно уникав зустрічатися з дружиною поглядом.
— Помилуйся, як вона розмовляє з твоєю матір’ю! — обурилася Валентина Олегівна. — Невістка на дорогій машині роз’їжджає, а я мучуся зі своєю розвалюхою. Учора заглухла на перехресті, мене підлітки з дороги відштовхували.
Марина спокійно застебнула сумку.
— Ваш автомобіль — ваша відповідальність. Ви двадцять років не хочете ні як слід ремонтувати його, ні відправити на утилізацію. Я до цього не маю жодного стосунку.
Стара темно-бордова малолітражка Валентини Олегівни давно існувала радше завдяки ізоляційній стрічці та впертості господині, ніж справним деталям. Двері замикалися після сильного удару, вихлоп огортав двір чорним димом, а всередині міцно оселився запах вогкості, змішаний із бензином. На її тлі сяйливий кросовер виглядав особливо зухвало. Від того вечора свекруха за кожної нагоди порівнювала дві машини, скаржилася синові й удавала, ніби комфорт невістки придбано її коштом. Артем вислуховував матір, погоджувався кивками, а накопичене роздратування приносив додому. Подарунок Марини перетворився для Валентини Олегівни на особисту образу, і сімейна війна тільки починалася…
