Я здмухнула пил зі старого конверта. Несподівана розв’язка одного дуже скромного життя
Марія нічого не відповіла на ці слова. Вона просто стояла біля вхідних дверей, отупіло дивлячись на стоптані задники його черевиків. Замок сухо клацнув, назавжди відрізаючи її від зовнішнього світу. Залишалося тільки методично пакувати уламки минулого життя в картонні коробки з-під бананів.
Вона почала прибирання зі спальні, щоб зайняти руки й не дивитися в порожнє вікно. Складала в коробки стоси постільної білизни, наскрізь просякнутої лавандовим милом. Акуратно перев’язувала жорстким шпагатом важкі підшивки старих журналів. Загортала в газети фарфорові статуетки, вкриті липким шаром багаторічного пилу.
У найтемнішому кутку кімнати, за прочиненими дверима, стояла масивна скриня. Бабуся привезла її з собою ще в молодості, коли тільки переїжджала до цього міста. Вона була оббита потемнілими дерев’яними рейками й туго стягнута металевими смугами зі слідами в’їдливої іржі. На кришці, в товстих завісах, висів важкий комірний замок.
Ключ до цього замка бабуся завжди носила на шиї, на зеленій стрічці. Марія зняла його з приліжкової тумбочки, де так і лишилися лежати бабусин годинник і окуляри. Прохолодна латунь приємно холодила втомлені пальці. Ключ увійшов у замкову шпарину з тугим, опірним скреготом.
Клацання пружинного механізму здалося оглушливим у цілком порожній квартирі. Марія обома руками відкинула важку, непоступливу кришку. Іржаві завіси протяжно й жалібно заскрипіли. З нутра скрині в обличчя одразу війнуло різким запахом нафталіну, старого паперу й сушеного полину.
Усередині щільними шарами лежали різні відрізи тканини. Важкий драп, вицвілий ситець у дрібну квіточку, шматки жорсткої вовни в клітинку. Марія методично витягала рулони один за одним, складаючи їх на голу підлогу. Під шаром щільних тканин виявилися важкі фотоальбоми з потертими оксамитовими обкладинками.
Вона перекладала їх в окрему бананову коробку, навмисне не відкриваючи й не дивлячись на обличчя. На самому дні лежала зимова шапка зі злежаного штучного хутра й стара пір’яна подушка. Марія витягла подушку, відкинувши її вбік. Величезна стара скриня повністю спорожніла.
Її дно було вистелене пожовклими місцевими газетами початку дев’яностих років. Марія машинально провела голою долонею по сухому, ламкому паперу. У правому нижньому кутку під пальцями несподівано відчулася дивна порожнеча. Газета злегка проминалася при кожному легкому натисканні.
Вона постукала кісточками пальців по темному дереву. Звук був глухим у самому центрі, але дивно дзвінким по краях. Марія сперлася обома руками на шорсткі краї скрині й уважно придивилася до стиків. Зазор між боковою стінкою й нижньою дошкою становив близько двох міліметрів.
Марія мовчки підвелася з колін і пішла на кухню. У шухляді зі столовими приборами лежав старий ніж із відламаним кінчиком леза. Вона повернулася до спальні й знову опустилася на підлогу. Вставила товсте сталеве лезо в щілину між дошками й з силою натиснула вниз….
