Я здмухнула пил зі старого конверта. Несподівана розв’язка одного дуже скромного життя
Марія мовчки, без різких рухів забрала нотаріальний бланк зі столу. Вона акуратно сховала його назад у глибоку внутрішню кишеню вологої куртки. Латунний ключ глухо брязнув, ударившись об металеву блискавку. Вона повільно встала, засунула стілець на місце й вийшла з душного кабінету, щільно зачинивши за собою двері.
Дощ на вулиці помітно посилився, перетворившись на суцільну сіру стіну. Великі краплі голосно й монотонно барабанили по бляшаних дашках зачинених комерційних кіосків. Марія йшла вздовж довгого, залитого водою проспекту, високо піднявши комір куртки. Холодна вода дрібними крижаними струмками стікала по її короткому волоссю просто за комір.
Контора нотаріуса Савельєва містилася на першому поверсі безликого панельного п’ятиповерхового будинку в тихому спальному районі. До входу вели слизькі сходи, вкриті дешевою сірою плиткою з брудними слідами від взуття. Важкі металеві двері були пофарбовані облупленою коричневою фарбою. На білій пластиковій табличці червоними літерами значилися години роботи. Марія потягнула за масивну, крижану ручку.
Усередині було дуже сухо, тепло й пахло дорогим хімічним ароматизатором із різким запахом штучної ванілі. За високою білою стійкою рецепції сиділа молода дівчина з бездоганною укладкою. Вона захоплено друкувала текст на безшумній пласкій клавіатурі. На білій стіні висіли в акуратних чорних рамках численні сертифікати, дипломи й ліцензії.
— Мені терміново потрібен Ілля Вікторович Савельєв, — промовила Марія, зупиняючись біля скляної стійки.
Дівчина відірвала нудьгуючий погляд від монітора. Її тонкі, ідеально вищипані брови злегка зсунулися до перенісся.
— З якого саме питання? Ви за попереднім записом чи на консультацію?
— З питання шахрайства із заставою нерухомості, — Марія підійшла впритул до стійки. Вона поклала почервонілі від холоду руки на прохолодну скляну поверхню. — У мене є офіційний документ з його особистою печаткою й підписом.
Двері з товстого матового скла просто за спиною секретарки несподівано прочинилися. В утвореному прорізі показався високий, огрядний чоловік у дорогому, ідеально випрасуваному сірому костюмі. Він тримав у правій руці картонний стаканчик із паруючою кавою. Його чіпкий, насторожений погляд упав на Марію, що стояла біля стійки.
Чоловік різко завмер на місці, ніби наткнувся на невидиму стіну. Картонний стаканчик у його руці тихо зашелестів, зім’явшись під тиском побілілих пальців. Темна, гаряча кава крапнула на світлий глянцевий ламінат. Він швидко ступив назад до свого кабінету й щільно грюкнув за собою дверима. Металевий замок сухо й виразно клацнув зсередини…
