Як два келихи шампанського назавжди змінили моє сімейне життя

У них навіть базового медичного страхування немає. Квартира орендована, зайвих грошей у молодої сім’ї теж поки немає.

Олексій зовсім не з тих людей, хто здатен на такий страшний злочин. Він дуже м’яка й добра людина. Але зерно сумніву вже пустило крихітне коріння в її душі.

Вона згадала, як тиждень тому на весіллі його мати якось дивно подивилася на неї під час їхнього першого танцю. Або як Олексій кілька разів поспіхом відводив погляд, коли вона питала про його колишню, з якою він розійшовся незадовго до їхнього знайомства. Це були лише дрібні деталі, нічого по-справжньому серйозного.

Раптом вхідні двері в передпокої негучно клацнули. «Олю, я вдома!» — пролунав знайомий веселий голос. Ольга схопилася, і її серце знову тривожно закалатало.

Вона вийшла в коридор і побачила коханого Олексія. Він стояв високий, у темному осінньому пальті, із щільним пакетом у руках. На його обличчі грала широка, трохи хлоп’яча усмішка.

У пакеті виразно щось дзенькнуло. «Сюрприз!» — він гордо підняв шарудливий пакет вище. «Вирішив відзначити наш перший тиждень як слід».

«Шампанське, твоє улюблене, брют, зовсім холодне. І сирне асорті до нього на додачу». Він підійшов і поцілував її в губи — легко й ніжно, як завжди.

Від нього приємно пахло свіжим вечірнім повітрям і дорогим парфумом. Ольга змусила себе щиро всміхнутися. «Як мило! Дякую, Льошо!» — промовила вона й обережно взяла в нього пакет.

Усередині справді лежала пляшка хорошого шампанського й коробка з сирами. Усе сталося рівно так, як і обіцяла ворожка. Наче заздалегідь написаним кимось сценарієм.

Олексій зняв пальто, повісив його на вішак і обійняв дружину ззаду, уткнувшись носом у її волосся. «Втомилася сьогодні? Ти якась надто напружена».

«Ні-ні, все просто чудово», — швидко відповіла вона. Але її голос при цьому зрадницьки здригнувся. «Просто голова трохи боліла, але я пройшлася свіжим повітрям, і вже стало краще».

Він обережно розвернув її до себе обличчям і уважно подивився в очі. «Точно? Якщо щось не так, одразу мені скажи».

«Ми ж тепер чоловік і дружина. У нас більше не повинно бути жодних таємниць». Ольга згодно кивнула, відчуваючи, як усередині все болісно стискається.

Жодних таємниць і секретів. А як же тоді страшні застереження старої? Як же ці пророчі слова, які тепер крутилися в голові, мов заїжджена платівка?

Вони разом пройшли на затишну кухню. Олексій відкрив пляшку з гучним святковим хлопком, і корок полетів у дальній куток. Золотава піна весело піднялася в келихах, які Ольга заздалегідь дістала з шафи.

То були два цілком однакові тонкі фужери на довгих крихких ніжках. У фужер Ольги чоловік налив ігристий напій першим. «За нас», — сказав він, урочисто піднімаючи свій келих.

Його очі світилися непідробною, щирою радістю. «За наш перший тиждень і за всі наступні. Я тебе дуже люблю, Олю»…