Як спроба маминого синочка залишити мене ні з чим обернулася для нього найбільшою ганьбою в житті

— голос Ізольди раптом став абсолютно крижаним.

— А в тітки Люби зайвого місця немає, а в мене взагалі крихітна однокімнатка. Ремонт, сам чудово знаєш, ніяк не закінчу. Ти ж дорослий мужик, Ромо.

— Іди й вирішуй свої проблеми сам. Я тобі давно казала: треба було одразу нерухомість на себе переписувати, поки вона тобі в коханні клялася. А ти просто жалюгідна розмазня!

Екран смартфона миттєво згас. Любляча мама поспішно відключилася. Роман порожнім поглядом дивився на чорний прямокутник телефона.

У цьому єдиному погляді було абсолютно все. Там читалися крах цілого світу, підле зрадництво й повне усвідомлення власної нікчемності. Він повільно підвів очі на Жанну.

Тепер у них не було ані краплі злості. Залишилося тільки жалюгідне, німе прохання про пощаду. — Жанно, ну, може…

— Ну, давай спробуємо почати все спочатку. Я обов’язково все виправлю й нормальну роботу знайду. Жанна лише заперечно похитала головою.

— Ні, Ромо, наш шлюб закінчений. Ти успішно виконав мамин наказ і все зробив. Тепер просто насолоджуйся отриманим результатом.

Вона різко розвернулася й пішла до виходу. Двері лікарняної палати тихо зачинилися за її спиною. Жанна вийшла на темну вулицю.

Вечірнє повітря було дуже прохолодним і приємно пахло дощем. Вона зупинилася й глибоко вдихнула. Легені вільно розправилися, ніби з грудей нарешті зняли важку бетонну плиту….