Як спроба маминого синочка залишити мене ні з чим обернулася для нього найбільшою ганьбою в житті

Дівчина дістала телефон і зайшла у свій банківський застосунок. Вона переказала з резервного рахунку на основний кругленьку суму. — Це піде на новий паркет, — з усмішкою подумала вона.

Потім Жанна набрала номер Світки. — Ну що, подруго, моя операція успішно завершена. — Та ну, невже прямо все?

— Ага, з переломом носа й без улюбленої маминої підтримки. Знаєш, Світ, а я ж цьому навіть рада. Якби вони не влаштували цей безглуздий цирк із захопленням квартири, я б іще років п’ять терпіла цього паразита.

Жанна впевненим кроком підійшла до своєї машини. Відображення в темному склі їй дуже подобалося. Звідти дивилася зібрана, красива жінка з яскравим блиском в очах.

На її обличчі не було жодних сліз чи жалю. У душі не лишилося ані краплі руйнівної жалості. Вона сіла за кермо й голосно ввімкнула музику.

З колонок залунав якийсь старий і енергійний рок. Автомобіль плавно виїхав із лікарняної парковки. Попереду Жанну чекав порожній спокійний вечір у чистій квартирі.

На неї чекав келих доброго вина і ціле нове життя. Життя, в якому більше ніхто не вказуватиме їй, чиї ключі головніші. Життя, де справжня господиня — це вона, і тільки вона.