Як спроба свекрухи вказати мені на двері обернулася найбільшою ганьбою в житті її сина
Його грубо, без попередження вигнали з його єдиної особистої фортеці, жорстоко позбавили необхідного, як повітря, особистого простору в найскладнішому, найкрихкішому підлітковому віці, коли формується особистість. Тепер підліток був змушений спати на скрипучому, жорсткому розкладному дивані просто посеред прохідної вітальні. А через цю саму вітальню щоночі, човгаючи ногами, без кінця швендяла невгамовна бабуся — то їй терміново треба було в туалет, то на кухню водички попити, то вона просто виходила в темряві перевірити, «чим це тут у вас так підозріло тхне горілою проводкою».
У п’ятницю Аліна спеціально відпросилася з роботи раніше, щиро сподіваючись устигнути допомогти синові зі складною контрольною з алгебри. Ледве відчинивши вхідні двері, вона відразу відчула недобре. У квартирі стояла важка, підозріла, дзвінка тиша.
Скинувши туфлі, Аліна поспішила в зал і побачила Дениса. Він сидів на самому краю складеного дивана, згорнувшись у клубок, міцно обхопивши коліна тремтячими руками, і не моргаючи дивився в одну невидиму точку на стіні. На підлозі поруч із ним сиротливо валявся розкритий підручник.
— Дениску? Рідний мій, ти чого такий понурий? Що сталося? — Аліна швидко присіла поруч навпочіпки й дбайливо обійняла сина за худі, напружені плечі. Хлопець був натягнутий, як гітарна струна, готова ось-ось луснути.
— Мамо, будь ласка, скажи їй, — крізь щільно стиснуті зуби, ледве стримуючи сльози безсилля, процідив підліток.
— Кому сказати? Бабусі? Про що? Що знову сталося?
— Вона навмисно не пускає мене в мою кімнату. Мені терміново треба сісти за комп’ютер, мамо. У мене там лишилася наполовину недороблена важлива презентація з географії, мені її в понеділок першим уроком здавати, від цього чвертна оцінка залежить. А вона замкнулася там зсередини на клямку й кричить через двері: «У мене законна тиха година, не смій стукати й заважати мені спати».
Аліна з тривогою подивилася на настінний годинник. Стрілки показували рівно п’яту годину вечора. Яка ще, до біса, тиха година?
