Як спроба зберегти престиж закладу обернулася для бізнесмена найбільшим соромом у його житті

В одному з прозорих пакетів сиротливо лежав той самий брудний тактичний рюкзак. Аліса завмерла як укопана, її очі розширилися від шоку. Вона миттєво впізнала цей потертий рюкзак із відірваною лямкою.

— Тату… Це він? Той самий чоловік із нічної траси? — тремтячим шепотом спитала вона.

Віктор не знайшов у собі сил відповісти вголос. Він просто мовчки заплющив очі й ствердно кивнув головою.

Двері знову відчинилися, і до родини повільно підійшов хірург.

— Серце ми успішно запустили й стабілізували ритм, — хрипко промовив лікар. — Але мозок надто довго перебував у стані глибокого кисневого голодування.

Він тяжко зітхнув, співчутливо дивлячись на дівчину, що плакала, з милицею.

— Пацієнт передбачувано впав у глибоку кому. Шанси на пробудження є, але прогнозувати строки й наслідки я зараз не візьмуся. Його переведено до реанімації під цілодобове спостереження.

Із тієї страшної ночі почалася довга, виснажлива боротьба за чуже життя. Віктор повністю занедбав усі свої бізнес-проєкти й ділові зустрічі. Елітним рестораном тепер автономно керували найняті ним старші менеджери.

Сам власник проводив усі свої дні й ночі в коридорах реанімаційного відділення. Він особисто оплачував найдорожчі закордонні препарати й розчини. Наймав найкращих приватних фізіотерапевтів і доглядальниць для підтримання м’язів Романа…