Жінка збиралася на дачу сама, але випадкова зустріч із безхатченком несподівано змінила її плани

Увесь вечір він розповідав Ларисі про нове місце. Вона слухала не стільки подробиці, скільки інтонацію. Андрій говорив швидко, захоплено, забував про чай, малював на серветці схему управління й знову ставав тією людиною, якою був до зради.

— Ларисо, ти де? — нарешті спитав він. — Я вже п’ять хвилин пояснюю, а ти усміхаєшся.

— Я милуюся тобою. Сьогодні ти почав жити на повну силу.

Вона знала людей, які роками ходять на роботу лише через рахунки, сім’ю й обов’язки. Андрій ставився до справи інакше. Для нього будівництво було не способом заробити, а можливістю побачити результат думки й праці. Таке захоплення лякало обсягом відповідальності, але водночас робило його щасливим.

Однієї неділі вони гуляли в парку. Андрій несподівано зупинився.

— Я невдячна людина. Софія Андріївна нагодувала мене, дала одяг і гроші, а я зник. Треба її навідати.

— Тоді поїдемо зараз. Купимо продукти й поїдемо.

Вони набрали повну сумку гостинців і вирушили в район, де минуло дитинство Андрія. Софія Андріївна сиділа на лавці біля під’їзду. Зір у неї погіршився, тому респектабельного чоловіка вона не впізнала.

— Добрий день. Ми знайомі, — сказав Андрій.

— Перепрошую, не пригадую.

— Я Андрій Гнатюк.

Жінка вдивилася, потім розпливлася в усмішці.

— Андрійку! Це ти? Зовсім іншим став.

Він представив Ларису, показав подарунки. Софія Андріївна відмахувалася, запевняючи, що їй багато не треба, але запросила обох додому. За чаєм згадували батьків Андрія, старі свята, сусідські історії.

Перед відходом жінка схаменулася:

— Я ж забула сказати. Після твого зникнення приходив слідчий. Батько наполіг, щоб завели справу, і той кілька разів питав, чи не з’являвся ти. Залишив візитівку. Візьми, подзвони. Нехай знає, що ти живий. І про викрадачів розкажи, поки вони ще когось не занапастили.

Андрій залишив їй свою картку, а в передпокої непомітно поклав поруч із сумочкою помітну суму — гроші, яких їй вистачило б на перший час. Софія Андріївна не просила допомоги, але така підтримка їй точно стала б у пригоді.

Надворі він довго тримав візитівку в пальцях. Минуле, яке здавалося вже завершеним, знову отримало ім’я, номер телефону й можливість вимагати відповіді… 👉👉👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» нижче👇👇👇