Зрадлива дружина продала джип чоловіка-військового, поки той був на війні. Наступного дня покупець мовчки повернув машину просто до її під’їзду

Сергій увійшов, щойно Олена прочинила двері, і зупинився, побачивши Андрія з тростиною. На його обличчі майнув страх, який швидко змінився зухвалою посмішкою. «Ось і захисник повернувся», — кинув він. Андрій повільно підвівся, але не зробив ані кроку назустріч. Бік озвався болем, нагадуючи, як легко один поштовх може знову привести його до лікарні.

— Гроші повернеш за договором, — сказав Андрій. — Решту вирішуватиме Олена.

Сергій розсміявся й заговорив голосніше. Він звинувачував Андрія в тому, що той роками був відсутній, тримав дружину в невідомості й надсилав гроші таємній жінці. За кожною фразою чулося очікування бійки. Йому потрібен був удар, щоб перетворитися з боржника на потерпілого.

Андрій це зрозумів і знову сів. «Можеш вважати мене поганим чоловіком, — відповів він. — Це не робить тебе власником моїх грошей». Спокійний тон розлютив Сергія ще дужче. Він повернувся до Олени й зажадав підтвердити, що переказ був внеском у спільну справу, а не позикою. На столі телефон і далі записував розмову, і Олена не стала його ховати.

— Ти обіцяв повернути суму протягом восьми місяців, — сказала вона. — Розписка є, призначення платежу є, листування теж. Іди.

Сергій нагадав про проведені разом ночі й спитав, невже вона сподівається повернути чоловіка. Олена здригнулася, але відповіла, що шлюб зруйнувала сама й не збирається купувати прощення брехнею. Потім простягнула долоню, вимагаючи повернути ключ. Після довгої паузи Сергій кинув його на край столу.

Сергій стиснув кулаки, прошепотів, що не віддасть ані гривні, і вийшов, зачепивши плечем дверний косяк. Ключ залишився біля чашки з холодним чаєм. На майданчику грюкнули двері, а тоді в квартирі стало чути лише гудіння холодильника. Андрій хотів піти одразу, але хвора нога не слухалася. Він сперся долонями об стіл і кілька разів повільно вдихнув, не дозволяючи Олені кинутися йому допомагати.

Олена опустилася на стілець і закрила обличчя долонями. Тепер вона залишилася сама не тому, що Андрій поїхав, не тому, що Сергій обдурив, і не тому, що війна розтягнула відстань між домом і лікарняним ліжком. Самотність почалася в ту мить, коли вона вибрала зручну здогадку замість важкої чесної розмови…