Щоранку рівно о 06:15 сотні чорних ворон зліталися на дах одного й того самого будинку в селі, зберігаючи цілковиту, мертву тишу. Сусід вирішив запустити дрон, щоб подивитися, що їх так приваблює

— Забирайся звідси й більше не приходь, — Дмитро жбурнув сестрі під ноги пакет із продуктами. — Мати все підписала добровільно. Тепер документами на будинок займаюся я, а твої спроби оголосити її недієздатною провалилися.

Анна завмерла біля хвіртки, відчуваючи, як ручки пакета врізалися їй у щиколотку. Усередині дзенькнула розбита банка. Ще вчора з материного номера надійшло коротке повідомлення з проханням приїхати, а тепер брат стверджував, що Наталя раптом передумала, передала йому право займатися документами й поїхала до закритого оздоровчого центру.

Повідомлення складалося лише з трьох слів: «Приїжджай. Треба поговорити». Анна відповіла, що буде вранці, але мати більше нічого не написала. Тепер їй здавалося дивним, що Дмитро чекав біля хвіртки саме в цей час, ніби заздалегідь знав про її приїзд. Ще дивнішим було те, що він одразу заговорив про недієздатність, хоча Анна ніколи не пропонувала визнавати матір хворою.

— Дай мені з нею поговорити.

— Вона не хоче тебе чути. Після того скандалу їй стало зле. Ти тільки й чекала, коли зможеш забрати будинок собі.

Із-за плеча Дмитра виглянула Ірина. Невістка тримала синю теку з документами й дивилася на Анну зі стомленим спокоєм. Вона неголосно попросила не влаштовувати театру перед сусідами, але вимовила це досить виразно, щоб жінки біля криниці повернули голови.

Анна підняла розірваний пакет і помітила в передпокої материні повстяні капці. Наталя ніколи не їхала без них навіть на одну ніч. На тумбочці лежав футляр з окулярами, а біля дверей стояла тростина, якою вона користувалася після недавнього розтягнення.

Коли хвіртка грюкнула, до Анни підійшов сусід Сергій. Він говорив тихо, позираючи на зачинені вікна. Чотири ранки поспіль о чверть на сьому дах будинку чорнів від ворон. Раніше птахи галасували, штовхалися й спускалися до прибудови, де Наталя розсипала їм корм. Тепер вони сиділи нерухомо й не видавали ані звуку.

Наступного ранку Анна прийшла до будинку ще до світанку. О 06:15 над подвір’ями потяглися темні зграї. За хвилину ворони вкрили коник, димар і дах літньої кухні щільним живим килимом. Не чулося ні каркання, ні лопотіння крил — тільки кігті ледь дряпали старий шифер.

Раніше мати виходила з бляшаним кухлем і двічі свистіла. Після цього птахи зривалися з даху, наповнюючи двір хрипким ґвалтом. Тепер свисту не було. О 06:20 зграя знялася водночас, а біля вузької вентиляційної щілини під карнизом ніби промайнуло щось світле…