Чоловік оголосив про свій відхід до іншої просто за столом, але відповідь дружини виявилася для нього несподіваною

— Але я не звір, — поквапився додати Денис, помітивши, як напружилося обличчя матері. — Ольго, я залишу тобі цю квартиру. Живи поки що. Знайдеш потім щось скромніше. Я розумію, твоя робота в бібліотеці великих грошей не приносить. Квартира, звісно, оформлена на мене, але я дозволяю вам із Кирилом тут пожити. Вважай, що я чиню шляхетно.

Ольга підійшла до столу.

Вона не ридала. Не кидалася до нього. Не питала, як він міг. Вона взяла графин, налила собі води по самі вінця і випила всю склянку одним ковтком.

— Шляхетно? — перепитала вона спокійно.

Від цього спокою Світлана зіщулилася.

— Ти дозволяєш нам пожити в квартирі?

— Саме так, — Денис самовдоволено кивнув. — Я ж сказав.

— Добре. Тоді давай, Денисе, трохи порахуємо.

— Що? — він насупився.

— Дістань калькулятор.

— Навіщо ще?

Ольга поставила склянку на стіл так обережно, що звук вийшов майже невагомим.

— Бо сьогодні чотирнадцяте число. А завтра п’ятнадцяте. День, коли твоє красиве нове життя вперше зустрінеться з реальністю.

Тиша стала в’язкою, неприємною. Ніби хтось пролив на скатертину густий сироп, і тепер у ньому загрузли слова, погляди, дихання. У кутку рівно цокав старий настінний годинник — подарунок Раїси Андріївни на новосілля. Тік. Так. Тік. Так. Вони ніби відраховували секунди до вибуху.

Денис відкинувся на спинку стільця. Оббивка тихо рипнула під ним. Він дивився на дружину з лінивою усмішкою. Йому здавалося, Ольга зараз просто намагається втримати гідність. Останній жест покинутої жінки, яка хоче налякати його цифрами, викликати жаль, змусити сумніватися.

— Калькулятор? — повторив він, крутячи келих за ніжку. Темне вино хитнулося всередині. — Олю, ти зараз серйозно? У мами свято, у нас стіл, гості, а ти вирішила влаштувати бухгалтерський вечір? Не псуй людям настрій своїми дрібними підрахунками.

Раїса Андріївна підібгала губи.

— Не зважай, синочку, — сказала вона, демонстративно наколюючи шматочок сиру. — Це нерви. Жінці важко визнати, що від неї йде такий чоловік. Нехай рахує, якщо їй так легше.

Ольга не стала сперечатися.

Вона відсунула тарілку, до якої так і не доторкнулася, і дістала з кишені домашнього кардигана маленький блокнот у потертій синій обкладинці….