Чоловік сміявся разом із матір’ю, аж поки одне банківське сповіщення не змінило настрій обох

— Ану, прибери свої руки! Ти ж тісто місиш, як асфальтоукладальник! — дзвінкий голос Галини Михайлівни рознісся кухнею, вдаривши по барабанних перетинках. — Мій Богданчик любить повітряні пиріжки, а не підошви. Успішному чоловікові потрібні затишок і правильне харчування, а не твої нашвидкуруч зліплені грудки.

Оксана повільно витерла руки об вафельний рушник і з цікавістю подивилася на свекруху. Галина Михайлівна орудувала качалкою з такою люттю, ніби розкачувала не листкове тісто, а особисті вади невістки.

Субота в їхній квартирі, як завжди, починалася з того, що свекруха брала територію на абордаж. Вона влітала рано-вранці, брязкаючи ключами, які колись випросила про всяк випадок, і негайно починала завдавати непоправної користі. Богдан у цей час лежав на дивані у вітальні.

Він нагадував ситого тюленя в період линяння. Розкинув кінцівки поверх пледа, втупився в телефон і вряди-годи видавав схвальне хмикання, коли мати приносила йому чергову порцію свіжозавареного трав’яного чаю.

— Мамо, зроби з м’ясом побільше, — долинуло з надр диванних подушок. — А то я на роботі вимотуюся, енергія потрібна. Керую все-таки.

Оксана лише хмикнула, акуратно прибираючи обробну дошку в мийку. Керує. Так Богдан визначав своє заняття на новій посаді.

Вони обоє працювали у великій компанії «Розумний пекар», що займалася оптовими постачаннями кондитерської сировини та обладнання для пекарень. Оксана у фірмі обіймала посаду головного бухгалтера. Її кабінет містився на другому поверсі, за важкими дубовими дверима, і під її керівництвом працювало п’ятеро людей.

Богдан же числився у відділі продажів. Два тижні тому керівництво вирішило провести реорганізацію відділів, щоб справити враження на столичних партнерів. Так Богдан із рядового менеджера перетворився на фахівця з роботи з клієнтами.

Зарплата залишилася тією самою: керівництво не стало підвищувати її навіть символічно. Ба більше, його стіл як стояв біля гудячого кулера, так і залишився там стояти. Зате пихи в новоспеченого фахівця додалося чимало.

— Богданчик у нас тепер велика шишка! — гордо заявила Галина Михайлівна, засовуючи деко в духовку. Вона випросталася, смикнула квітчастий фартух і подивилася на Оксану з ледь прихованою зверхністю. — От ти, Оксано, сидиш над своїми папірцями, білого світу не бачиш. Нудьга, а мій син — обличчя компанії.

У цю мить телефон Оксани коротко завібрував. Екран висвітив пуш-сповіщення від банку.

Списання з рахунку — 4500. Автомагазин. Додаткова картка…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇