Чоловік сміявся разом із матір’ю, аж поки одне банківське сповіщення не змінило настрій обох

Телефон ковзнув назад у кишеню. Оксана взяла зі столу шматочок житнього хліба й почала неспішно намазувати на нього вершкове масло, й далі привітно всміхаючись. За столом напруження щойно-щойно почало спадати.

Хтось із гостей спробував перевести тему на погоду, коли з передпокою гримнув обурений густий бас.

— Господине, оплачувати будемо? — це подав голос забутий усіма кур’єр. Судячи з тону, хлопець був не з боязких і чекати, поки клієнти намилуються рибою, не збирався.

— Ви ж сказали, що зараз повернетеся, — гримів бас із коридору. — Я тут із терміналом узагалі-то стою, а в мене ще три замовлення холонуть.

Галина Михайлівна ойкнула. Її тріумфальна усмішка миттю злетіла з обличчя. Вона картинно сплеснула руками, ледь не перекинувши сільничку.

— Ой! Закрутилася, дівчатка, зовсім забула, — защебетала вона, намагаючись зберегти обличчя. — Богданчику, іди, синочку, розберися. Дай там хлопцеві на чай, щоб не бурчав.

Богдан вальяжно підвівся з-за столу. Він смикнув сорочку на животі, засунув руку в кишеню штанів і витяг звідти картку, прив’язану до рахунку дружини. Неквапним кроком, як і належить директорові, попрямував у передпокій.

— Іду-іду, командире, не галасуй, — долинув його поблажливий голос. — Скільки там за чеком? Куди прикладати?

У вітальні стало тихо. Пенсіонерки затамували подих, дослухаючись до звуків із коридору. Усім було страшенно цікаво, у яку суму обійшовся цей гастрономічний тріумф.

Пролунав короткий життєрадісний писк термінала. Пауза. Потім агресивний подвійний гудок.

— Відмова! — сухо констатував кур’єр.

— У сенсі, відмова? — обурився Богдан. — Давай ще раз. Термінал свій протри, може, заглючив.

Знову короткий писк, довга пауза, подвійний гудок.

— Знову відмова! Пише: «Операція неможлива!» — Голос кур’єра став жорсткішим. — Інша картка є? Готівка? У вас тут на двадцять тисяч вісімсот вийшло.

У передпокої повисла така густа тиша, що було чути, як на кухні капає вода з крана. До вітальні Богдан повернувся зовсім іншою людиною. Уся його директорська пиха випарувалася, плечі поникли, а на обличчі з’явився вираз глибокої розгубленості…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇