Чоловік вважав, що його мати просто «прискіпується до дрібниць». Сюрприз, який чекав на нього на флешці камери прихованого спостереження

— злобно пробурмотіла Валентина Сергіївна. — Терпіла, значить, терпіла, а тепер згадала.

Антон продовжив, не звертаючи уваги на її шепіт.

«Чому я не пішла раніше? Бо сподівалася, що ваш союз не назавжди. Думала, ти колись розплющиш очі. Помилилася. Тепер я розумію: ваш союз міцний, і зруйнувати його майже неможливо.

І ще раз уточню, Антоне: чудовиськом я називаю не твою маму. Чудовисько — це ви разом».

У цю мить телефон Антона коротко дзенькнув.

— Це від Марини, — сказав він, глянувши на екран.

— Що вона пише? — швидко спитала Валентина Сергіївна.

— Пише, що надіслала відео свого виходу з квартири. Виявляється, у передпокої стояла камера. Запис іде просто на її телефон. Із звуком.

— Не дивися, синочку! — вигукнула Валентина Сергіївна. — І не слухай!

Але Антон уже відкрив відео.

Він дивився мовчки. Спочатку його обличчя лишалося напруженим, потім в очах з’явилося нерозуміння. Потім — холодне здивування.

— Навіщо ти збрехала, мамо? — тихо спитав він. — Вона вийшла з квартири, навіть не зачепивши тебе. А ґудзики ти сама повідривала перед моїм приходом. І нічого поганого вона тобі не казала.

Валентина Сергіївна миттю сплеснула руками.

— Це дешева підробка, синочку! Ну сам подивися! Хіба це я? Це зовсім інша жінка. І голос не мій. Твоя дружина заздалегідь зробила цей запис, а тепер надіслала.

Антон перемотав відео й подивився ще раз.

— Ну? — нетерпляче спитала Валентина Сергіївна. — Тепер ти бачиш, що це не я?