Чоловік викопав дивну знахідку біля дому — за годину приїхали люди без розпізнавальних знаків
Двоє кремезних чоловіків у робочих комбінезонах без логотипів узялися квапливо розставляти обладнання просто посеред городу. Учорашній літній експерт в окулярах знову був тут і насамперед попрямував до господаря ділянки. Цього разу він був налаштований на розмову й чемно представився Віктором Семеновичем.
Учений не став називати місце своєї роботи, але згадав, що займається детальним вивченням інфраструктури минулого століття. Йшлося про секретні об’єкти, які масово зводилися з п’ятдесятих до вісімдесятих років і ніколи не значилися у відкритих державних архівах. Андрій вирішив більше не ходити манівцями й прямо запитав, що саме ховається під його землею.
Віктор Семенович неквапливо зняв окуляри, ретельно протер скельця хустинкою й знову посадив їх на перенісся. Він пояснив, що це старий технічний вузол, який є лише малою частиною колосальної підземної мережі. Офіційно цей масштабний проєкт згорнули й повністю заморозили ще наприкінці вісімдесятих років.
Однак статус «закрито» в ті часи зовсім не означав, що комунікації були фізично демонтовані й знищені. Більшість подібних підземних бункерів і вузлів зв’язку просто недбало засипали ґрунтом і благополучно про них забули. Таке пояснення звучало цілком логічно й навіть певною мірою заспокійливо.
Але наступна фраза Віктора Семеновича знову змусила серце Андрія тривожно стиснутися. Інженер тихо додав, що головна проблема полягає у відсутності повного знеструмлення деяких вузлів цієї величезної мережі. Вони продовжували десятиліттями функціонувати в цілком автономному режимі, без найменшої участі людей і технічного обслуговування.
Учений виразно кивнув у бік розкопу й підтвердив, що перед ними — один із таких працюючих елементів. Андрій на кілька секунд утратив дар мови, а потім приголомшено уточнив, чи є там унизу електрика. Віктор Семенович так і не відповів, бо один із техніків біля сканера в ту мить нервово гукнув колег.
Показники на моніторі різко змінилися, змусивши фахівців схвильовано схилитися над мерехтливим екраном. Потім вони синхронно підвели голови й подивилися на власника ділянки з дивним, нечитаємим виразом обличчя. У їхніх очах застигло щось середнє між щирим подивом і наростаючим первісним страхом.
Ігор стрімко підійшов до техніків, кинув швидкий погляд на дані й тут же схопився за свій телефон. Розмова була гранично короткою, але Андрій устиг виразно почути одну моторошну фразу. Суворий командир доповів комусь на тому кінці дроту: «Так, він активний просто зараз»…
