Чоловік викопав дивну знахідку біля дому — за годину приїхали люди без розпізнавальних знаків
Виходило, що прихований під товщею ґрунту об’єкт не просто фізично існував, а продовжував повноцінно працювати. Знайдений напередодні дріт виявився зовсім не шматком занедбаного кабелю, адже ним просто цієї миті безперервно йшов зашифрований сигнал. Цей потік даних рухався невідомим маршрутом, який ніколи не значився на жодній офіційній карті.
Віктор Семенович обережно відвів Андрія вбік і заговорив ледь чутним шепотом. Він попросив пригадати, чи не траплялося в будинку за останні місяці чогось підозрілого або незрозумілого. Учений перелічив можливі варіанти: безпричинні перебої з електрикою, глухі звуки з-під підлоги чи нестандартна поведінка побутових приладів.
Чоловік уже хотів упевнено відповісти «ні», як раптом у його пам’яті спливла одна дивна деталь. Минулої осені в нього вдома кілька ночей поспіль сам собою перезавантажувався інтернет-роутер. Це завжди відбувалося суворо за графіком, хвилина в хвилину — рівно о 03:12 ночі.
Тоді Андрій навіть телефонував своєму провайдеру, але оператор послався на звичайні планові технічні роботи. Ця проблема невдовзі зникла, і він благополучно забув про нічні збої зв’язку вже за тиждень. Почувши цю розповідь, Віктор Семенович різко змінився на обличчі й поспішно дістав свій блокнот.
Він попросив господаря точно повторити названий час, старанно записав цифри й жирно їх підкреслив. Після цього інженер підвів важкий погляд і похмуро констатував: «Це точно був не ваш провайдер». Але найшоковішу правду Андрій зрештою дізнався зовсім не від команди прибулих фахівців.
Моторошна таємниця розкрилася зовсім випадково, коли один з інженерів необачно залишив робочий планшет на лавці біля ґанку. Поки технік відлучився по потрібний інструмент, допитливий погляд Андрія впав на світний екран. Там була відкрита докладна супутникова карта їхнього рідного району з нанесеними поверх спеціальними позначками.
На схемі чітко виділялися сім активних точок, однією з яких виявилася його власна ділянка. Решта шість рівномірно розташовувалися довкола: на чужих городах, під асфальтованими дорогами й навіть під старою занедбаною будівлею на околиці. Але кров застигла в жилах Андрія з зовсім іншої, куди моторошнішої причини.
Рівно в центрі між цими сімома геомітками розташовувалася восьма, позначена без жодних координат чи опису. Це був просто жирний червоний хрест, зловісно вирізняючись на тлі супутникової підкладки. І найстрашніше полягало в тому, що цей хрест стояв просто на будівлі місцевої загальноосвітньої школи…
