Чоловік вирішив поселити в нас свою маму на час моєї декретної відпустки. Сюрприз, який чекав на нього в перший день довгоочікуваної відпустки

— Маргарито, це що за неподобство? — долинув її суворий голос. — Чому сковорідка без ручки стоїть на видноті? А м’ясо? Воно ж кам’яне. Ви чим Зінаїду годувати зібралися? Святим духом?

Рита скорботно зітхнула, притискаючи руки до грудей.

— Мамочко, так спину прихопило. Взагалі стояти біля плити не можу. Паша обіцяв допомогти. Заодно й господарський навик прокачати. Він же у відпустці.

— Паша обіцяв — Паша зробить, — безапеляційно заявила Тамара Іллівна, визираючи з кухні.

У руках вона вже тримала величезну тертку й кілограм нечищеної моркви, витягнутої з батьківських запасів.

— Зятю, а ну марш мити руки. Морква сама себе не натре. А нам на п’ятьох казан плову готувати треба і картоплю.

— Якого плову? — простогнав Павло, відступаючи до спальні. — Я не буду терти моркву. Я грав. У мене там раунд.

— Який раунд, синку? — Леонід Борисович спритно перехопив його впоперек тулуба. — У нас турборежим. Нехай жінки на кухні, а ми з тобою зараз у ванній унітаз знімемо. Я давно хотів вам там гофру поміняти. Тягне звідти, відчуваю.

— Не треба знімати унітаз! — у паніці закричав Павло, намагаючись вирватися зі сталевого захвату тестя. — Він нормально працює.

— Працює нормально, а буде ідеально, — відрізав Леонід Борисович, тягнучи зятя, що пручався, у бік санвузла. — Тягни розвідний ключ.

Саме в цю мить у двері знову подзвонили. Дзвінок пролунав вимогливо, довго, з претензією.

Павло, скориставшись тим, що тесть трохи послабив хватку, метнувся до дверей. Він відчинив їх так різко, ніби сподівався побачити там рятувальний загін.

На порозі стояла Зінаїда Аркадіївна…