Чоловік вирішив розпорядитися моєю машиною без дозволу, але один дзвінок змінив ситуацію

Один із поліцейських, високий сержант Семенич, обережно підійшов до Сергія, що лежав.

— Громадянине, вам зле? — поцікавився він, зсуваючи кашкета на потилицю.

— Я здаюся, — прошурхотів Сергій в асфальт, не підводячи голови. — Я не викрадав, я просто ключі дав. Чистосерде зізнання пом’якшує провину.

Другий поліцейський перезирнувся з напарником.

— Яке зізнання, чоловіче? Ти що, блекоти об’ївся? — хмикнув сержант.

Він подивився на Галину Петрівну, яка стояла, мов статуя, з піднятими руками.

— Жінко, а ви чого руки задерли? Гімнастика на свіжому повітрі?

— Ми не ховаємося від правосуддя, — пролепетала свекруха, косячись на форму. — Ми добровільно повертаємо майно невістки.

Патрульні знову перезирнулися. У їхніх очах читалося явне нерозуміння.

— Слухай, Семеничу, ходімо звідси! — тихо сказав другий поліцейський напарникові. — У них тут явно весняні загострення. Або магнітні бурі вдарили. Зараз ще швидку психіатричну доведеться викликати. Паперів потім на пів дня писати.

— Точно! — кивнув Семенич.

Вони обійшли Сергія, що лежав, по дузі, покрутили пальцем біля скроні й швидко закрокували геть.

— Громадяни, дотримуйтеся порядку на території. І птаха свого, надувного, заберіть! — крикнув один із них наостанок.

Поліцейські зникли за рогом. Запала тиша, яку порушувало тільки шарудіння солом’яного капелюха, що його котив вітер. Сергій обережно підвів голову.

Ніс у нього був забруднений сірим пилом, на лобі красувалося свіже червоне садно. Він озирнувся. Кайданки не клацали, автозак не гудів мотором.

— Пішли! — прохрипів він.

Галина Петрівна повільно опустила руки. Її обличчя пішло бордовими плямами. Вона схопила свого фламінго, копнула баул у бік сина й прошипіла:

— Щоб я ще раз до вас приїхала! Світко, живо за мною! Осоромилися на весь район!

Свекруха підхопила капелюха, схопила доньку за руку й потягла її в бік автобусної зупинки. Валізи жінки забрали із собою.

Сергій залишився лежати на асфальті. Він кректав, відпльовувався від пилу й намагався зібрати докупи рештки чоловічої гідності. Наталя, нарешті досхочу насміявшись до гикавки, сперлася на перила балкона й лагідно гукнула вниз…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇