Чоловік вирішив скасувати розлучення, бо родині знову знадобилася зарплата дружини, але на кухні на нього чекала несподівана відповідь
Оксана й бровою не повела. Голосно названа «підтримка» більше скидалася на пласку подушечку, з якої давно висипався весь наповнювач. Денис працював адміністратором у невеликому центрі друку на міській околиці. Його зарплати ледве вистачило б невибагливому студентові, але кожну рідкісну премію в кілька тисяч він приносив із таким виглядом, ніби особисто врятував сімейний бюджет від катастрофи.
Роботу дружини він поблажливо називав перекладанням папірців. Насправді ж Оксана годинами працювала за комп’ютером над найскладнішими розрахунками, закривала касові розриви на суми з шістьма й сімома нулями, витягувала підприємство з боргів і вибудовувала порядок погашення збитків. За вміння знаходити вихід там, де інші бачили лише безнадійні цифри, їй платили дуже добре.
Саме її дохід забезпечував подружжю поїздки, нову побутову техніку, ресторанні вечері й дорогі покупки. Із заробітку Оксани останні пів року вносилися й платежі за іпотекою свекрухи, хоча Галина Петрівна була певна, що потрібні кошти дає син. Вона створила для себе значно приємнішу картину: Денис був могутнім годувальником, а невістка — спритною нахлібницею, яка зручно влаштувалася поруч із добрим і довірливим чоловіком.
— Тобі валізу принести? — запитала Оксана й поставила чашку на столик.
Ні сліз, ні благань, ні спроб його зупинити не було. Денис на мить розгубився: у думках він уже бачив дружину біля своїх ніг, чув відчайдушні обіцянки виправитися й готувався великодушно відкинути кожну з них. Натомість йому запропонували зручнішу тару для речей.
— Уже розраховуєш після розлучення тягнути з мене гроші? — випалив він, отямившись. — Нічого не вийде. Дітей у нас немає, тож жодних виплат ти не отримаєш.
Оксана лише повільно видихнула. Денис тим часом запихав у спортивну сумку піну для гоління й масажер для голови, сердито втискав одяг і бурчав собі під ніс. Бублик перестав шматувати шнурок і виразно чхнув у бік господаря, що від’їжджав. Останнє слово в сімейній суперечці, здається, залишилося за котом…
