Чоловік був упевнений, що контролює ситуацію, аж поки дружина не вимовила свою фразу
«У мене з’явилася інша. Я йду», — цю фразу Сергій відточував цілий тиждень.
Щоранку, поки Олена ще спала, він зачинявся у ванній, дивився в запітніле дзеркало й вимовляв майже беззвучно:
— У мене з’явилася інша жінка. Я йду.
Спершу слова звучали жалюгідно, незграбно, ніби належали не йому, а якомусь акторові з дешевої мелодрами. Вони розбивалися об холодну плитку, поверталися до нього глухим відлунням і чомусь не приносили полегшення. Але Сергій повторював знову і знову, аж поки голос не став рівнішим, погляд — твердішим, а всередині не виникла оманлива впевненість: він готовий.
Як же сильно він помилявся.
Усе сталося звичайного суботнього вечора, у старій багатоповерхівці на околиці великого міста. У цій квартирі Сергій і Олена прожили разом двадцять шість років. Саме тут виріс їхній син. Тут накопичувалися борги, втома, образи, звички й те мовчання, яке роками здається спокоєм, аж поки одного дня не виявляється прірвою.
Олені виповнювалося п’ятдесят. Вона не хотіла жодного свята. Сказала, що ювілей — не привід влаштовувати гамір, що застілля давно набридли, друзів майже не лишилося поруч, та й настрій зовсім не святковий. Але її сестра Віра вмовила, а Сергій несподівано підтримав.
Не тому, що хотів потішити дружину.
Йому були потрібні свідки.
Він хотів вимовити свою фразу при всіх. Не на кухні, не вночі, не в порожній кімнаті, а за святковим столом, коли рідні побачать, як він нарешті звільняється. Від похмурої квартири, від нескінченних рахунків, від запаху їжі й прального порошку, від жінки, яка давно перестала бути для нього тією сміхотливою дівчиною, в яку він колись закохався.
Зранку Олена поралася на кухні. Запікала м’ясо, нарізала салати, перевіряла каструлі, діставала з шафи посуд, який берегла для особливих випадків. Сергій запропонував замовити готову їжу, але вона лише махнула рукою:
— Навіщо зайві гроші витрачати? Я сама впораюся.
Так було завжди. Вона заощаджувала на всьому, навіть на собі. Старі речі складала в пакети — «раптом знадобиться». Баночки не викидала — у них лежали ґудзики, цвяшки, скріпки. Світло вимикала, якщо в кімнаті нікого не було навіть хвилину. Сергій раніше майже не помічав цього, а тепер усе дратувало: її ощадливість, її втомлені рухи, її звичка думати про витрати раніше, ніж про бажання.
Він стояв у дверях кухні й дивився на дружину.
Олена була у вицвілому домашньому халаті. Волосся нашвидкуруч зібране в пучок. На обличчі — ні косметики, ні святкового пожвавлення. Лише втома, що в’їлася у складки біля губ, в опущені плечі, у сухі руки з темними плямами на шкірі.
Коли це сталося? Коли жива, легка Олена, за усмішку якої він колись був готовий сперечатися з усім світом, перетворилася на цю змучену жінку біля плити?
А Аліна була іншою.
Від неї пахло дорогими парфумами. Вона ходила на високих підборах, носила яскраві сукні, сміялася так, ніби в житті не існувало ані боргів, ані хворих родичів, ані щомісячних платежів. Їй було тридцять три. Вона не була заміжня, дітей не мала. Працювала менеджеркою в торговельному центрі, куди Сергій три місяці тому прийшов по новий телефон.
Коли він розраховувався, Аліна усміхнулася йому й сказала:
— Рідко зустрінеш чоловіка вашого віку, який так упевнено розбирається в техніці. Це, знаєте, дуже привабливо.
Сергій тоді випростався, втягнув живіт і раптом відчув себе молодшим років на двадцять.
Потім почалося листування. Спершу він нібито уточнював функції телефона. Потім розмови перейшли на життя. Аліна скаржилася, що чоловіки її віку несерйозні, не вміють відповідати за себе, не здатні дати жінці відчуття надійності. Їй, казала вона, потрібен чоловік дорослий, відбувшийся, з досвідом, із сильним плечем.
Сергій слухав — і впізнавав у цих словах себе.
У нього ж було все. Квартира, машина, стабільна посада завідувача складом на меблевому виробництві. Зарплата — вісімдесят п’ять тисяч. Не багатство, звісно, але й не бідність. Він міг запросити жінку до ресторану, купити подарунок, зняти номер у готелі, оплатити красивий вечір.
Удома ж на нього не чекали захоплені очі.
Удома звучало інше:
