Чоловік забрав усі заощадження, залишивши мені іпотеку й фразу «ти сильна». Сюрприз, який чекав на нього після підписання паперів про розлучення

Усю вечерю Гоша говорив без угаву. Він згадував наші перші замовлення, сміявся, будував плани на майбутнє. Він розповідав, як ми розширимо фірму, як наймемо більше людей, як він почне займатися лише концептуальним дизайном.

Я слухала його й бачила перед собою не чоловіка, а об’єкт, що підлягає демонтажу. Я бачила кожну фальшиву ноту в його голосі, кожен нервовий рух пальців, коли він перевіряв час на годиннику.

Він чекав. Він чекав моменту, щоб піти. Або щоб подарувати «сюрприз».

— Знаєш, Норо, — він раптом посерйознішав. — Я сьогодні зрозумів одну річ. Ти — мій фундамент. Без тебе я б нічого не досяг.

— Фундамент зазвичай не помічають, Гош, — зауважила я, колупаючи виделкою салат. — По ньому просто ходять. Милуються стінами, дахом, декором. А фундамент… він просто глибоко в землі. На ньому все тримається, але про нього згадують тільки тоді, коли по дому йдуть тріщини.

Гоша на мить затнувся. Його усмішка стала трохи менш упевненою.

— Ну, навіщо ти так. Я завжди тебе цінував.

— Справді?

Я подивилася йому просто в очі.

— Тоді розкажи мені, як учора минув ремонт труби в Плетньова? Вдалося усунути протікання?