Чоловік залишив дружину саму оплачувати повний візок продуктів, але ввечері виявив, що вдома правила змінилися

Візок наповнився по вінця. Окрім продуктів, Віктор примудрився закинути туди ще й новий дорогий крем для гоління, набір добрих склянок і дві величезні шоколадки з горіхами.

— Ну все, наче взяли, що треба. Поїхали до кас, — бадьоро скомандував чоловік, розвертаючи перевантажений візок.

Біля кас стояла чимала черга. Попереду маячили дві пенсіонерки з візками, забитими консервами й цукром. За ними — багатодітний батько з упаковками підгузків.

Віктор переминався з ноги на ногу, поглядаючи на годинник. Марина спокійно викладала товари на стрічку транспортера. Шмат мармурової яловичини гепнувся туди першим.

За ним поїхали сири, делікатеси, банка ікри. Касирка Лариса, жінка з поважним начосом і очима, повними вселенської скорботи від довгої зміни, почала пробивати товар. Сканер пілікав ритмічно, безжально фіксуючи вартість кожного грама.

Цифри на маленькому табло перед покупцями стрімко змінювалися. Дві тисячі, чотири тисячі, шість тисяч вісімсот. Віктор стояв у самому кінці стрічки, готовий складати покупки в пакети.

Він насвистував якусь бадьору мелодію. Дев’ять тисяч сто п’ятдесят. Підсумкова сума спалахнула на табло червоним, мов сигнал тривоги на судні, що тоне…