Чоловік зізнався біля лікарняного ліжка Лариси, але після його слів вона попросила санітарку таємно викликати адвоката

— Олексію Артемовичу, я вивчаю ваші матеріали. Скажіть, у Ширяєвої були якісь показання до приймання цього препарату?

— Жодного. Я говорив із лікарем, який її лікував: він підтвердив, що такого призначення не робив. Лариса Василівна сама відчула, що відбувається щось недобре, й потай звернулася до сторонньої лабораторії. Результат страшний, розумію, але сумніватися в його достовірності не доводиться.

— Зрозуміло. А хто міг мати доступ до її їжі, до ліків?

— Передусім чоловік, Денис Сорокін. Вони жили разом; чай їй готував він, таблетки теж приносив. Домробітниця бувала тричі на тиждень, але це перевірена людина, уже двадцять років під наглядом. З рештою Лариса Василівна зустрічалася лише час від часу.

— Виходить, чоловік розраховував на спадщину?

— У неї були мережа клінік, комерційна нерухомість, великі суми на рахунках. Усе це вона придбала до заміжжя, дітей у неї немає. Якби вона не залишила заповіту, Сорокін отримав би все як єдиний спадкоємець за законом.

— Однак заповіт усе-таки з’явився.

— Напередодні її смерті. Майно вона залишила сторонній дівчині, санітарці Кравець. Чоловікові не дісталося нічого.

— Цікаво. Мотив, засіб, можливість — уся класична тріада наявна.

— Так, і свідок у нас теж є. Кравець була присутня, коли Лариса Василівна ділилася зі мною підозрами. Дівчина згодна дати свідчення.

— Де мені її шукати?

— Зараз вона в безпеці. Сорокін розшукує її, намагається залякати й домогтися відмови від спадщини. Боюся, її життя під загрозою.

Костюк насупився.

— Порушую кримінальну справу. Убивство. Призначу ексгумацію й повторну судово-медичну експертизу. Якщо отруєння підтвердиться — на Сорокіна чекає тривале ув’язнення.

— Дякую вам, Володимире Єгоровичу…

— Дякувати не потрібно. Це моя робота.

Закінчивши розмову, Костюк узявся за постанову про порушення кримінальної справи. Попереду було чимало копіткої роботи, але такі розслідування йому подобалися: розрізнені відомості поступово складаються в ясну картину, а людина, впевнена, що уникла розплати, виявляє, що тенета навколо неї стягуються.

Судовий дозвіл на ексгумацію тіла Ширяєвої надійшов через два дні. Усе провели в закритому режимі, не привертаючи зайвої уваги; матеріали направили до столиці, у провідний центр судової медицини.

Очікуючи на висновки експертів, Володимир Єгорович узявся за непрямі докази. Помічникам він доручив переглянути записи з аптек у районі, де жила Лариса. Треба було перевірити, чи купував Сорокін препарат, виявлений у неї.

За тиждень знайшовся запис із приватної аптеки. На ньому було добре видно Дениса: підійшов до віконця, поговорив із фармацевтом, передав гроші й отримав упаковку. Покупка відбулася за два місяці до смерті дружини.

На допит Костюк викликав жінку, яка обслуговувала його того дня. Їй було близько п’ятдесяти років; вона нервувала й мала наляканий вигляд. Слідчий показав фотографію Сорокіна.

— Упізнаєте покупця?

— Упізнаю, так. Він не раз до нас заходив.

— По що приходив?

— По препарат для паліативної терапії. Розповідав, що мати хвора на рак. Нібито лікарі дозволили давати ліки вдома, щоб позбавити її мук.

— Рецепт на нього у вас зберігся?

Жінка зблідла.

— Рецепта не було. Він запевняв, що загубив його, і запропонував доплатити. Я взяла гроші… Мені тоді гроші були потрібні.

— І скільки покупок він у вас зробив?

— Чотири чи п’ять. Точніше не скажу, не пам’ятаю.

Костюк кивнув.

— Ви ж розумієте: відпускати такий препарат без рецепта незаконно. А якщо ним убили людину? Тоді ви співучасниця.

Фармацевт розплакалася.

— Я нічого про це не знала! Присягаюся вам, не знала.

— Викладіть усе в заяві, зізнайтеся добровільно. Це пом’якшить вашу провину. Але від свідчень у суді вас не звільнить.

Витираючи сльози, жінка кивнула. Слідчий продиктував протокол, і вона поставила підпис. Ниточку, яка вела до Сорокіна, тепер було закріплено документом.

Олег Камінський тим часом переглядав усі записи з клініки, де лікувалася Ширяєва. Час візитів, відвідувачі, тривалість кожного відвідування — детектив перевіряв усе. Денис з’являвся часто: приносив квіти й фрукти, сидів біля дружини. Якщо судити із записів камер, чоловік був зразковий.

На одному записі Камінського зацікавив термос. Із ним Сорокін увійшов до палати, пробув там десять хвилин і вийшов уже без нього. За годину по посуд прийшла медсестра. Термос виявився порожнім.

Детектив звірився з медичними записами за цей день. Саме тоді стан Лариси різко погіршився: нудота, слабкість, сплутана свідомість. Для лікарів це було черговим проявом хвороби, що прогресувала…