Чоловік звик жити коштом дружини й не повірив повідомленню про розлучення. Спроба терміново зняти гроші з її картки обернулася для нього неприємним відкриттям

— Справді.

— Молодець. Серйозно.

Тиждень минув спокійно. Дарина працювала, приходила додому, купувала продукти, готувала. Прості дії, які раніше здавалися обов’язком перед іншими, тепер приносили майже задоволення. Вона купувала те, що хотіла. Клала в холодильник і знала: завтра це буде на місці.

За кілька днів адвокатка повідомила, що Роман подав зустрічну вимогу: хоче половину грошей на її рахунку.

Дарина лише всміхнулася.

— Авжеж.

Наталія Вікторівна відповіла коротко: всі докази є, позиція слабка, хвилюватися не треба.

Роман намагався знайти її. Дзвонив із чужих номерів, приходив на роботу, але охорону було попереджено. Через знайомих намагався дізнатися адресу. Дарина блокувала всі спроби. Їй більше не потрібні були розмови, у яких її знову переконуватимуть потерпіти.

Засідання призначили на початок зими.

У день суду йшов перший сніг. Дарина вдяглася строго: темний костюм, світла блузка, волосся прибране. У коридорі суду на неї чекала Наталія Вікторівна.

— Готові?

— Так.

— Вони вже тут. Він прийшов із матір’ю.

Дарина кивнула. Авжеж. Валентина Павлівна не могла пропустити такий день.

У залі Роман сидів поруч зі своїм представником. Валентина Павлівна вмостилася позаду, свердлячи Дарину сповненим ненависті поглядом. Дарина на неї не дивилася.

Суддя зачитала суть справи: розірвання шлюбу, зустрічна вимога про поділ грошей. Дарина підтвердила, що хоче розлучення. Роман погодився лише за умови поділу коштів.

Наталія Вікторівна спокійно підвелася й подала документи: довідки про доходи Дарини, виписки, підтвердження переказів. Пояснила, що гроші зароблені особисто Дариною, а чоловік не надав доказів, що брав участь у накопиченнях чи вкладеннях.

Представник Романа намагався заперечувати: мовляв, гроші були сімейними, бо шлюб іще не було розірвано. Але звучало це непереконливо.

Роман не витримав:

— Вона приховувала від мене гроші!

Суддя суворо подивилася на нього.

— Говоріть через представника.

Валентина Павлівна зашипіла щось із лави, але суддя пригрозила видалити її із зали.

Після вивчення документів суддя відхилила зустрічну вимогу. Гроші залишилися за Дариною. Квартира, куплена за її кошти й оформлена на неї, поділу не підлягала. Кредит, який Роман оформив без її згоди, залишався на ньому.

— Шлюб розривається, — промовила суддя. — Рішення набуде чинності у встановлений строк.

Дарина повільно видихнула.

Усе.

Роман наздогнав її в коридорі.

— Дарина, зачекай. Ти справді все вирішила?