Історія про те, чому ніколи не можна ображати чужих матерів

У радіоефірі, який ще хвилину тому був абсолютно спокійним, вибухнула дика паніка. «Третій мовчить! Третього з нами немає!» — несамовито волав у рацію розгублений охоронець.

«Нас атакують! Що це таке? Це справжній танк?» «Тікаємо! Тисни на газ!» — верещав переляканий голос із броньованої машини Грека.

Дві машини, що лишилися, — лімузин і головний позашляховик — відчайдушно спробували відірватися. Їхні потужні мотори голосно заревли, машини різко вильнули на слизькій зледенілій дорозі. Але Сергій уже переключився на найвищу передачу.

Його залізний монстр набрав потрібну нищівну інерцію. Він не збирався відпускати зовсім нікого з цієї колони. Начальник охорони Грека, який сидів у головному авто, був украй тертим калачем.

Він пройшов через суворі гарячі точки, тому неймовірно швидко оцінив усю ситуацію. Утекти від цього кошмару на мокрій звивистій трасі ніяк не вийде. Тягач позаду йшов як атомний криголам, зрізаючи кути й повністю ігноруючи небезпечні нерівності.

На цих самих ямах легковики стрімко й невідворотно втрачали керування. Треба було терміново приймати цей нерівний бій. «Прикрий Сан Санича!» — рявкнув охоронець водієві.

«Гальмуй машину! Валимо його негайно!» Чорний позашляховик різко вдарив по гальмах, пропускаючи лімузин боса далеко вперед.

Потім водій віртуозно розвернув машину боком просто впоперек вузької дороги. Тоновані куленепробивні шибки швидко опустилися вниз. З вікон показалися чорні стволи штурмових гвинтівок.

Наступної секунди нічну тишу розірвав оглушливий тріск довгих черг. Дульні спалахи яскраво осяяли мокрий асфальт моторошним стробоскопічним світлом. Свистячі кулі щільним роєм полетіли в броньовану кабіну сталевого монстра, що насувався.

Якби це була звичайна серійна вантажівка, водій був би мертвий за мить. Але кулі лише висікали снопи іскор із похилих бронелистів, рикошетячи в нічне небо з гидким виском. Сталь, розрахована на величезний тиск, упевнено й легко тримала удар.

Усередині тісної темної кабіни стояв суцільний пекельний гуркіт. Свинець безперервно барабанив по товстому залізу, як рясний сталевий град. Але Сергій у відповідь навіть не кліпнув оком.

Він не пригнувся до панелі й не відвернувся від лобового вікна. Він дивився у вузьку оглядову щілину, до межі міцно стискаючи обома руками кермо. На його глибоко втомленому обличчі не було ані краплі страху.

Там читалася лише холодна, абсолютно мертва рішучість людини, якій нічого втрачати. Він бачив перед собою зовсім не живих людей, він бачив лише конкретну ціль. Тягач навіть не подумав гальмувати перед градом куль.

Навпаки, його форсований перероблений мотор заревів ще лютіше. Сергій холоднокровно спрямував ніс важкої машини просто в геометричний центр ворожого позашляховика. В останню мить водій бандитів усвідомив, що кулі ніяк не зупиняють цю махину.

Він судомно перемкнув передачу й спробував здати назад. Але було вже надто пізно щось змінювати. Важкий бампер-рейка з оглушливим гуркотом ударив позашляховик просто в борт.

Удар був такої колосальної сили, що важку броньовану машину підкинуло високо в повітря. Сергій, зовсім не скидаючи газу, просто потяг її перед собою трасою. Він скреготав металом об асфальт, доки з силою не втиснув перешкоду в кам’янистий схил гори.

Пролунав моторошний хрускіт зламаних стійок даху й битого скла. Позашляховик миттю перетворився на пласку, непридатну для життя консервну бляшанку. Безладна стрілянина відразу стихла назавжди.

Сергій спокійно ввімкнув задню передачу й вирвав тягач із жорсткого зчеплення з утвореним брухтом. Він знову виїхав на порожню, залиту дощем трасу. Попереду лишався тільки один автомобіль, що тікав.

Це був найголовніший ворог з усіх присутніх. Смертельні перегони нарешті вийшли на свою вирішальну фінішну пряму. Попереду миготів лише важкий броньований седан представницького класу.

Це була справжня технологічна гордість закордонного автопрому. Капсула вагою в 3,5 тонни була здатна витримати навіть спрямований потужний вибух. Під капотом розкішного лімузина ревів 6-літровий двигун, видаючи майже 400 кінських сил.

Здавалося б, у важкої й неповороткої старої вантажівки не було абсолютно жодних шансів наздогнати цей болід. Але Сергій знав один важливий нюанс, якого зовсім не врахував водій бандитів. На мокрому слизькому асфальті, щедро вкритому плівкою рідкого бруду, потужність двигуна відходить далеко на другий план.

Найголовнішим чинником виживання стає надійне зчеплення з дорогою. І, звісно ж, величезна фізична інерція багатотонної машини. Водій Грека, остаточно збожеволівши від первісного тваринного страху, тиснув педаль газу в підлогу…