Молодий багатій попросив бідну кондитерку зіграти роль його нареченої, не знаючи, чим обернеться її поява

Василина здригнулася й розплющила очі, не відразу збагнувши, де перебуває. У руці неприємно поколювало: вочевидь, вона заснула просто на жорсткій поверхні робочого столу в незручній позі. Крізь панорамне вікно кондитерської вже пробивалося сіре холодне світло раннього ранку, а в двері хтось наполегливо й гучно стукав.

Вона випросталася, розминаючи затерплу шию, і її погляд уперся в триярусного велетня, що стояв на підставці в центрі столу. Торт виглядав монументально: строгі шоколадні грані, вкриті темним велюром кольору глибокого індиго, стриманий декор із найтоншого сусального золота. На верхівці височіли масивні цифри «65» — сама досконалість, сама чоловіча елегантність.

Це було замовлення на ювілейне святкування. Пам’ять поверталася короткими спалахами. Василина погодилася на цю авантюру всупереч усім правилам, розуміючи, що одне таке замовлення зможе прогодувати її майже місяць.

Виготовлення складних шоколадних вітрил і декору забрало весь учорашній день. Коржі вона спекла заздалегідь, але через брак часу складання й фінальне вирівнювання довелося робити самій до глибокої ночі. Дінара, її змінниця, пішла ще об одинадцятій вечора, а Василина залишилася. Вона пам’ятала, як обережно укладала шари, пам’ятала, що все доробила, а потім — темрява.

Вочевидь, організм просто вимкнувся, щойно вона завершила останній штрих.

Стук повторився. Замовник на ім’я Мирон попереджав у листуванні, що заїде о сьомій ранку. Йому так було зручніше: він хотів особисто проконтролювати завантаження перед початком урочистого дня.

Василина поправила розпатлане волосся, пригладила фартух і, намагаючись надати собі бадьорого вигляду, пішла відчиняти. На порозі стояв добре вдягнений молодий чоловік з акуратною стрижкою й уважним, трохи іронічним поглядом. Позаду нього виднілася пара помічників.

— Доброго ранку. Перепрошую, я прийшов надто рано, — промовив він.

Дівчина-кондитерка хитнула головою, і гість пройшов усередину. Він завмер перед тортом. У ранковому світлі кондитерський шедевр виглядав бездоганно. Мирон повільно обійшов стіл і з захопленим схваленням кивнув.

— Вражає. І справді має ефектний вигляд.

Він перевів погляд на майстриню й мимоволі всміхнувся.

— Судячи з вашого вигляду, ви всю ніч мішки з борошном тягали. Очі зовсім червоні.

Василина спробувала усміхнутися….