Історія про те, чому ніколи не можна ображати чужих матерів

Важкий довгий седан нишпорив трасою, його задню вісь постійно зривало в занос на небезпечних поворотах. Дорога електроніка відчайдушно блимала лампочками на панелі, марно намагаючись стабілізувати машину, що летіла. Але фундаментальні закони фізики обдурити неможливо.

Товста броня — це лише зайва вага, яка невблаганно тягне машину назовні крутого повороту. Сергій же їхав саме так, як учився довгі роки на закритому полігоні автозаводу. Він не мчав стрімголов, ризикуючи вилетіти в кювет.

Він максимально технічно й грамотно зрізав кути звивистої траси. Він використовував колосальну масу свого 12-тонного снаряда, проходячи повороти ідеальною траєкторією й майже торкаючись величезними колесами узбіччя. Тягач переможно ревів, викидаючи густі клуби чорного диму з виведеної нагору вертикальної вихлопної труби.

З кожним пройденим метром він невідворотно й моторошно скорочував дистанцію. У салоні розкішного лімузина в цей час панувала справжня паніка й цілковита істерика. Сашко Грек, колишній повновладний господар міста, перетворився на жалюгідну тремтячу істоту.

Він мертво вчепився спітнілими руками в дорогу шкіряну оббивку сидіння. Його розширені від невимовного жаху очі невідривно дивилися в заднє скло автомобіля. Там, у суцільній нічній темряві, зловісно горіли чотири сліпучі прожектори.

Вони невблаганно наближалися з кожною секундою, не лишаючи шансів на порятунок. «Тисни! Тисни! Я тебе вб’ю!» — істерично верещав Грек, цілком зриваючи голос.

«Не тягне машина! Надто слизько!» — відчайдушно кричав у відповідь водій, увесь мокрий від холодного липкого поту. Попереду у світлі фар показався старий міст через глибоку бурхливу річку.

Це було дуже вузьке горло з високими бордюрами й доволі хлипкою іржавою огорожею. Унизу, за 15 метрів небезпечного урвища, вирувала крижана чорна вода, уже скута по берегах першою тонкою кригою. Це було те саме ідеальне місце для розв’язки.

Смертельне коло для вбивць нарешті символічно замкнулося. Щойно седан на величезній швидкості влетів на міст, Сергій зрозумів — час діяти. Він вичавив із потужного дизеля абсолютно всі резерви, які той міг дати.

Тягач рвонув уперед у своєму останньому, найвирішальнішому ривку. Відстань між бамперами машин скоротилася до одного критичного метра. Сергій ясно бачив спотворене перелякане обличчя кримінального боса в задньому вікні.

Він при цьому навіть не всміхнувся. У його втомлених вицвілих очах не було зовсім ніякого злорадства. Там читався лише холодний і гранично точний математичний розрахунок професіонала.

Вєтров зробив один різкий рух важким залізним кермом. Це були знамениті поліцейські маневри, які використовують для жорсткої зупинки небезпечних порушників. Але у виконанні багатотонного броньованого тягача це був стовідсотковий смертний вирок.

Залізобетонний бампер вантажівки потужно вдарив просто в заднє праве крило лімузина. Це був дуже легкий дотик для масивного тарана й повна катастрофа для легковика. Важкий зад седана різко й зовсім неконтрольовано кинуло ліворуч.

Водій спробував швидко викрутити кермо, з останніх сил намагаючись урятувати ситуацію. Але інерція трьох тонн міцної броні вже зробила свою чорну справу. Машину розвернуло боком просто впоперек мокрої слизької дороги.

Тепер вона швидко ковзала боком, прямуючи просто на слабку огорожу високого мосту. Вереск стертої гуми перейшов у моторошний, крижаний для душі скрегіт рваного металу. Іржаві перила, не міняні довгі десятиліття, луснули як тонкі сухі гілки…