Лариса збирала чоловіка на ювілей і вирішила викинути старий костюм, аж раптом знайшла в кишені несподівану річ

За кермо байка сіла дівчина. Гордій вмостився позаду незграбно, довго шукав положення, потім нарешті завмер. Мотоцикл рвонув з місця й зник за поворотом. Оксана прошепотіла, що це схоже на викрадення, але Тарас похитав головою.

— Ні. Ваш чоловік сів сам. Без примусу. Зараз важливіше зрозуміти, що це за фірма.

Він запропонував не кидатися навздогін, не палити пальне й нерви, а спершу пошукати інформацію про «Факіра на годину». У будь-якої сучасної компанії має бути сайт, перелік послуг, сліди в мережі. Ідея виявилася розумною. За пів години вони сиділи в тихому кафе за дальнім столиком, перед ними стояли дві чашки кави й розкритий ноутбук Тараса. У передбачливого чоловіка в машині знайшлися і запасні телефони, і планшет, і старі сім-карти, і всяка дрібнота, яка Оксані здавалася реквізитом зі шпигунського фільму.

Вона не втрималася від вдячних слів, і Тарас, знітившись, пояснив:

— Це все залишилося з минулого життя. У мене ж теж був період, коли я намагався зрозуміти, що відбувається у власному домі. Коли дружина вирішила піти, я спершу повірив, що справа в мені, у пораненні, у тому, що зі мною стало важко. Потім з’ясувалося: вона давно дивилася в інший бік. Сусід, колега, потім сайт знайомств, нове велике кохання. Моє каліцтво просто стало зручною вивіскою для її рішення.

Оксана слухала, боячись поворухнутися. У його словах не було скарги, але була втома людини, яка одного разу вже пройшла через приниження і тепер упізнавала чужий біль без пояснень. Їй раптом стало легше. Не тому, що його біда була схожа на її, а тому, що поруч опинилася людина, здатна не відмахнутися, не знецінити, не запропонувати нову сукню замість відповіді. Гордій майже ніколи не питав, що в неї на душі. Він щиро вважав, що смуток можна закрити подарунком, відпусткою чи гарною сумкою.

Сайт фірми знайшовся швидко, але ясності не додав. Формулювання були туманні, ніби їх писали спеціально для того, щоб обіцяти все й не називати нічого. Компанія бралася допомагати в сімейних конфліктах, робочих складнощах, делікатних ситуаціях, виконувати бажання й створювати «правильні обставини». Один слоган особливо різонув Оксану: диво нібито приходить до тих, хто готовий у нього повірити. Тепер їй дива здавалися пастками, загорнутими в гарний папір.

Тарас переглядав сторінки методично: реєстраційні дані, старі відгуки, фотографії зі свят, рекламні тексти. Оксана ж увесь час поверталася очима до вивіски на знімках. Факір. Людина, яка показує порожню долоню, а потім дістає з неї неможливе. Якщо Гордій прийшов саме сюди, значить, комусь знадобилося не диво, а обман, ретельно поставлений і красиво освітлений.

Вони ще довго читали сторінки, відгуки, уривки згадок. Прямої відповіді не було. Але Оксана вже не шкодувала, що вони не кинулися за мотоциклом. Якщо Гордій сам увійшов у цю гру, значить, правда десь поруч. Хай не сьогодні. Хай не відразу. Але тепер у неї був свідок, помічник і бодай одна людина, яка вірила її тривозі…