Літній чоловік лишився без допомоги, і студентка не пройшла повз, хоч сама майже нічого не мала

Мар’яна обійняла доньку, почала гладити по спині, добираючи обережні слова. Та Степан, що стояв поруч, як завжди вирішив сказати прямо.

— А чого ображатися, якщо вони бачать те, що є? — промовив він. — Ти й справді повна. Подивися на себе уважно. Для семирічної дитини ти важиш забагато. Діти зазвичай кажуть без прикрас, що бачать, те й називають. Не ревіти треба, а подумати, чому так вийшло. Їси все підряд, себе не стримуєш. Ти вже не маленька, пора вчитися знати міру.

Оксана відсахнулася, ніби батько вдарив її не словами, а рукою. Губи в неї затремтіли, обличчя зморщилося від болю, і вона, не дослухавши, побігла в кімнату. Двері грюкнули. Потім із-за них долинув глухий плач, приглушений подушкою.

Мар’яна подивилася на чоловіка так, що Степан уперше відчув: сказав щось не те. Не просто різко, а неправильно. Вона мовчки пішла на кухню, поставила чайник, але чашку тримала так міцно, що побіліли пальці.

Степан зайшов слідом.

— Ти чого на мене так подивилася? — спитав він, щиро не розуміючи.

Мар’яна повільно обернулася.

— Ти справді не розумієш?

— Я сказав їй правду. Хіба краще було б обманювати?

— Вона дитина, Степане. Наша дитина. Вона прийшла не по вирок, а по захист. Її й так образили, а ти взяв і підтвердив слова тих, хто з неї знущається.

— Але ж проблема є. Якщо її не назвати, як вона зважиться?

Мар’яна поставила чашку на стіл різкіше, ніж хотіла.

— Та кому потрібна така правда, від якої людині тільки гірше? Скажи мені, кому ти зараз допоміг? Їй? Вона втекла ридати. Собі? Ти довів, що завжди правий? Про вагу можна сказати м’яко, обережно, з турботою. А можна кинути в обличчя так, ніби вилив на неї крижану багнюку. Ти вибрав друге.

— Мене мати вчила не брехати, — уперто відповів він. — Я з дитинства звик говорити як є.

— Не прикривайся матір’ю, — тихо, але жорстко сказала Мар’яна. — Твоя мати пережила страшний час, її хоча б можна зрозуміти. Але ти сам мені казав, що тобі бракувало її ласки. Отже, всередині ти знав, як боляче рости поруч із холодністю. Чому ж тепер робиш те саме з донькою?

Степан насупився. Він хотів заперечити, та слова дружини чіплялися за щось глибоко всередині…