Мати солдата з’явилася на плацу в простій хустці, і невдовзі весь гарнізон зрозумів, що недооцінив її

— Підпиши, що сам зірвав пломбу із захисного датчика. — Сергій Литвин поклав акт на мокрий край мийки. — Не підпишеш до кінця зміни — завтра твоя перепустка не спрацює.

Павло дивився на аркуш, а їдкий розчин повільно стікав із гумових рукавичок на бетон. За його спиною гуділа нова лінія термообробки, яку мали урочисто запустити за тиждень. В акті вже стояли дата, час і його прізвище. Бракувало лише підпису. У зазначений час Павло був удома, але в журналі обладнання було відмічено, що захисний кожух відкрили з використанням його перепустки.

— Камера в коридорі все покаже, — сказав він, намагаючись, щоб голос не здригнувся.

Литвин усміхнувся й поправив бездоганно білу манжету. Він ніколи не починав із крику. Спершу говорив тихо, майже співчутливо, і від того ставало ще важче. Камеру, за його словами, саме тієї ночі вимкнули для оновлення системи. А в Павла, молодого налагоджувальника, якому вже двічі продовжували тимчасовий договір, не було ні свідків, ні права вимагати свого.

У дверях стояв майстер Дмитро Савчук. Напередодні він сам бачив, як Павло здавав перепустку секретарці, але тепер не відривав погляду від носків своїх черевиків. За склом операторської ще двоє працівників надто старанно протирали й без того чистий пульт. Павло раптом зрозумів, що Литвин розраховував не на правдоподібність акта. Йому було досить того, щоб кожен боявся опинитися наступним.

Майже два роки Павло значився фахівцем з автоматики, але займався тим, від чого відмовлялися інші: вичерпував жир із відстійників, відмивав забиті решітки, розвантажував зіпсовану сировину, повзав у вентиляційних коробах. Рідкісні роботи з налагодження він фотографував для підсумкового звіту, сподіваючись бодай так підтвердити кваліфікацію. Литвин називав те, що відбувалося, перевіркою характеру. Будь-яка спроба заперечити закінчувалася нічною зміною або новим зауваженням в особовій справі.

— Ти живеш із матір’ю, а грошей у неї небагато, — нагадав директор, підсуваючи до Павла ручку. — Подумай, чим платитимеш за квартиру. А поки що спустися в нижній цех і прочисть злив. Раз уже любиш доводити свою чистоту, почни з каналізації…