Молодий пожежник урятував із вогню сільську знахарку, але її перші слова змусили його забути про втому

— Маячня це все, звісно.

Назар винувато розвів руками.

— Старечі казки. Ти не бери в голову.

— Просто до слова довелося.

Але Тарас уже не слухав. Слова баби Галі, передбачення, врятована душа.

Усе це складалося в якусь божевільну ірраціональну мозаїку. Він не вірив у містику. Він був прагматиком, людиною, звиклою оперувати фактами.

Але зараз у глибині його змученої душі затлів крихітний божевільний вогник надії. А що як? А що як це не просто збіг? Увечері він знову поїхав до медпункту. Баба Галя спала, але сон її був неспокійний.

Вона щось бурмотіла, металася під ковдрою. Тарас присів поруч, просто щоб побути в тиші. Він дивився на її зморшкувате обличчя, на тонкі, висохлі руки й думав про те, скільки таємниць зберігає ця стара жінка.

І одна з цих таємниць, він відчував це всім своїм єством, стосувалася його. Його Олі. Він обережно поправив збиту ковдру.

Стара на мить розплющила очі. Погляд її був мутний, блукаючий.

— Струмок, — прошепотіла вона.

— Там, де вода під землю йде… Він її не вбив. Тільки штовхнув. Вона жива.

І знову провалилася в забуття. Тарас завмер, боячись поворухнутися. Що це? Марення хворої жінки? Чи уривки спогадів, що пробиваються крізь пелену хвороби? Струмок, який іде під землю.

Він її не вбив. Кого — «її»? Про кого вона говорила? Питання роїлися в його голові, не даючи спокою. Він пішов із медпункту з важким серцем.

Таємниця, що огортала бабу Галю, ставала дедалі густішою й страшнішою. І вона все тісніше перепліталася з його власною трагедією. Наступні кілька днів перетворилися для Тараса на тортури.

Офіційне розслідування причин пожежі вів дізнавач із району, молодий лейтенант із незацікавленим поглядом, який явно хотів якнайшвидше закрити справу, списавши все на необережне поводження з вогнем. Тарас намагався поговорити з ним, розповісти про свої підозри, про дивну поведінку старости, але лейтенант лише відмахнувся.

— Кравченко, ти пожежник, а не слідчий.

— Твоє діло — гасити. А в підпал у нас тут ніхто не вірить. Кому потрібна ця халупа старої відьми? Доказів немає, свідків немає.

— Справу закрито…