На весіллі свекруха зажадала мої квартири, але одна відповідь нареченої змінила долю всієї родини
Розгляду, у якому мені належало з’ясувати не лише ступінь провини кожного з Ковальчуків, а й особу того самого загадкового нотаріуса, чиє ім’я завтра вранці мало нарешті пролунати вголос. Ранок після весілля, що не відбулося, почався для мене зовсім не з головного болю й не з жалю, як, імовірно, очікували б від мене деякі з учорашніх гостей. Він почався з чашки міцної кави, випитої стоячи біля вікна власної вітальні — тієї самої, чиї високі стелі зі збереженою ліпниною колись принесли мені перший розворот у галузевому журналі, — і з абсолютно ясного, діяльного плану на майбутній день.
Спочатку кабінет Андрія Михайловича, потім банк, потім, якщо знадобиться, поліція, а вже потім, можливо, знайдеться хвилина й на те, щоб просто посидіти в тиші й осмислити те, що сталося. Весільна сукня, зім’ята й кинута вчора вночі просто на підлогу спальні, усе ще лежала там само, куди я її впустила, знімаючи з себе з майже фізичним полегшенням людини, яка нарешті скинула зайвий чужий костюм. Я підняла її, акуратно розправила поділ, звично намацала пальцями твердий горбик зашитого ключа в підкладці й, замість того щоб поринати в сентиментальні роздуми, діловито повісила сукню на плічка в дальньому кутку шафи, слушно розсудивши, що емоціям зараз не час, а часу на ранкову каву й майбутню розмову з нотаріусом залишилося не так уже й багато.
Андрій Михайлович зустрів мене у своєму кабінеті з тією самою незворушністю, з якою зустрів би будь-якого іншого клієнта, що прийшов розбиратися зі зіпсованим договором оренди. Звично поправив окуляри вказівним пальцем, розклав на столі оригінали всіх документів на обидві квартири, які я напередодні ввечері, перш ніж лягти спати, усе ж дістала зі схованки за декоративною панеллю в гардеробній, і, побіжно звіривши реквізити з копією підробленої довіреності, яку банк устиг надіслати мені електронною поштою ще вночі, коротко промовив: «Довіреність не моя, не нашої контори, але печатка й бланк справжні. Це означає, що хтось із практикуючих нотаріусів або продав бланк на сторону, або сам доклав руку до оформлення».
«Наскільки взагалі реально підробити подібний документ так, щоб він майже пройшов перевірку служби безпеки великого банку?» — спитала я, розглядаючи копію довіреності, де мій підпис, хоч і був виконаний досить схоже, усе ж трохи відрізнявся характерним натиском на останній літері прізвища — деталлю, яку помітила б хіба що людина, яка роками спостерігала за тим, як я підписую сотні будівельних кошторисів. Андрій Михайлович знизав плечима з виглядом людини, яка надто багато побачила на своєму віку, щоб дивуватися подібним запитанням. «Не так уже й складно, якщо в тебе є доступ до справжнього нотаріального бланка й мінімальні зв’язки в реєстрі.
Складніше зазвичай не виготовити документ, а протягнути його через банк непоміченим. І ось тут, судячи з усього, хтось серйозно перестарався з поспіхом». Він розвернув монітор до мене, показуючи реквізити в нижньому кутку документа, і, вдивившись у них уважніше, раптом присвиснув із тією стриманою досадою, з якою досвідчені професіонали зазвичай реагують на чужу відверту халтуру…👉Продовження, натисніть на кнопку «Далі» під рекламою👇👇👇
