Наречена запросила ворожку на весілля заради жарту, але та підійшла до свекрухи й указала на неї

Він і далі щось тихо говорив біля її ліжка. Степан та Інна залишили їх самих, але за дверима прислухалися до кожного звуку. Свекор подумав, як рідко в них одружуються з кохання. І він сам, і його родина брали шлюб простіше: старший при всіх оголошував двох чоловіком і дружиною — цього вистачало. Штампи в паспортах їм були не потрібні.

Степан вирішив піти до голови табору й сказати, що вдову його сина слід відпустити. Не годиться дівчині з таким даром животіти тут. Хороша вона, нехай побачить світ.

У міжнародному аеропорту Делі знову затримували літак, яким Марина збиралася летіти на батьківщину. У Паламі стояла нестерпна спека, а вдома випав сніг; буран порушував розклад польотів. Марина вже двічі телефонувала Світлані — подруга зголосилася зустріти її в аеропорту.

Колишня ворожка знову чекала дитину. Рахул мав приїхати через пару днів, але вона не витримала й вирушила раніше, із сином і маленькою донькою. Перш ніж з’являться нові клопоти, їй хотілося встигнути обійняти Світлану й побачитися з табором.

Майже п’ять років минуло відтоді, як внутрішній суд ухвалив небувале рішення: дозволив одній зі своїх жінок знову знайти щастя, побачити світ, вийти за межі звичних правил. Для решти її випадок прецедентом не став. У таборі, як і раніше, торгували кіньми, займалися ремеслами, а жінки ворожили тим, хто хотів заздалегідь дізнатися свою долю.