Свекруха вирішила перевірити невістку одразу після весілля, але невдовзі зрозуміла, що зайшла надто далеко

У весільному салоні стояв дзвінкий, безтурботний гомін: сміх, шелест тканин, приглушені зітхання біля дзеркал і веселі суперечки про те, яка сукня “саме та”. Софія стояла на невеликому подіумі, притримуючи руками поділ, поки її подруги розглядали її з усіх боків. До весілля залишався лише тиждень, і в повітрі вже ніби витав запах свята.

— Я й досі не розумію, як ти примудряєшся так спокійно до всього ставитися, — сказала Марина, її давня подруга, з якою вони були близькі ще зі шкільних років. — Ми з Денисом, поки готувалися до весілля, ледь не розійшлися разів зо п’ять.

Дівчата дружно розсміялися. Софія, не стримавшись, підняла келих із ігристим і запропонувала випити за те, що Марина все-таки дійшла до весілля, а не втекла від нареченого посеред підготовки.

— Ось тому ми з Артемом і вирішили не перетворювати все на катастрофу, — усміхнулася Софія, відпивши з келиха. — Що менше драматизму навколо серветок і розсадки гостей, то більше шансів дістатися до реєстрації живими.

Але за мить усмішка в неї стала іншою — трохи насмішкуватою, трохи втомленою.

— Хоча, якщо чесно, у нашому випадку вже диво, що весілля взагалі відбудеться.

Подруги миттю притихли. Ті, хто щойно сперечався про фату й виріз, посунулися ближче, ніби почули початок найцікавішої історії вечора. Марина знала, про що йдеться, а от решта були посвячені не в усі подробиці.

— Усе через Валентину Павлівну, — пояснила Софія, поправляючи на плечі тонку бретельку. — Мою майбутню свекруху. Вона вже встигла зіпсувати мені стільки нервів, що я дивуюся, як іще не почала сіпатися від самого її імені.

— Вона тебе прямо так ненавидить?