Несподіваний фінал одного спільного походу до торгового центру

Позаду неї розгорталася негарна сцена. Охоронець разом з Артуром дуже наполегливо, але обережно стягували розкішну норку з Галини Валеріївни, яка сипала прокльонами й обіцяла дійти до міської адміністрації.

Віра вийшла з торгового центру на свіже повітря. Надворі починав мрячити дрібний осінній дощ. Вона сіла у свою машину, вдихнула звичний запах автомобільного ароматизатора «Хвойний ліс», який так ненавиділа її свекруха, і завела двигун.

Дисплей на панелі приладів показував час 16:42. Від Антона надійшло п’ять повідомлень поспіль, що складалися зі знаків оклику й запитань.

«Що ти накоїла?»

«Мама в істериці».

«Вона стоїть на зупинці».

Віра заблокувала номер чоловіка, увімкнула радіо, де тихо грала джазова композиція, і плавно виїхала з паркування. Їй треба було заїхати в супермаркет. Удома закінчився добрий чай, а вечір обіцяв бути винятково приємним і спокійним.

Додому вона більше не пустить ні його, ні її.