Невірна дружина та її коханець засмагали на подвір’ї заміського будинку, купленого на «бойові» чоловіка. Раптом над ними безшумно завис військовий дрон

Перші хвилини вони мовчали. Збоку могли видатися звичайною парою, що відпочивала після ремонту. Але Марина більше не відчувала ні легкості, ні близькості. Її погляд повертався до зачиненої комори й тонкого деревця, що нахилилося після вітру.

Павло розлив напій, розповідав про новий проєкт і час від часу торкався її руки. Марина відповідала невпопад. Її тривожило не лише надіслане фото. Павло не вклав у цей будинок власних грошей і нічим заради нього не ризикував, тоді як Олександр віддав заощадження й збирався відновлюватися тут після поранення. Навіть ключі від машини на столі здавалися тимчасовими, а в будинку були вміщені роки спільного життя.

— Восени його краще прибрати, — сказав Павло, простеживши за її поглядом. — Там поставимо піч або бар. А речі з комори перевеземо в місто, щоб не займали місце.

— Це речі Олександра. І це його будинок.

— На папері — ваш спільний. У житті він однаково знову поїде. Йому зручніше залишатися поруч із лікарями, а тобі треба думати про себе.

Марина підвелася на лікті. Павло вимовив це без злості, майже діловито. Їй здалося, що для нього поранений господар будинку був незручної обставиною, яку можна відсунути правильно дібраними словами.

Павло сів і посунув до неї планшет із заздалегідь відкритою схемою. На кресленні до бічної стіни прилягала невелика споруда з окремим входом.

Марина збільшила зображення й побачила не лише план, а й підготовлену форму замовлення. У графі замовника вже стояли її ім’я й адреса будинку; порожніми лишалися реквізити переказу та підтвердження. Павло виміряв стіну, запросив розрахунок і використав її дані, жодного разу не попередивши. Для початку робіт йому бракувало лише доступу до грошей.

— Є пропозиція, — сказав він. — Перекинь залишок заощаджень на цей проєкт. Я оформлю роботи через компанію, прибудову можна буде здавати. Гроші не повинні лежати без руху.

Це було перше пряме прохання про гроші. Марина подивилася на суму внизу й упізнала майже весь залишок рахунку. Павло вже вибрав матеріали й строки, хоча жодного разу не спитав її згоди.

— Ні, — відповіла вона. — Ці гроші ми не чіпатимемо.

Усмішка зникла з його обличчя. Він нагадав, скільки проблем вирішив під час ремонту, скільки робітників знайшов і як часто приїздив, коли Олександр був відсутній. Кожна колишня послуга лягла перед Мариною як неоплачений рахунок…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇