Охоронці вже взяли її під руки. Деталь на фотографії в її руках, що позбавила господаря закладу дару мови
— Послухайте, це вже переходить усі межі. Що ви собі дозволяєте? Те, що ви кажете, неправда. Моя мати померла багато років тому. Що ж до компенсації — це ваше право: хочете беріть, хочете ні. Але я прошу вас залишити ресторан. Олеже, займися.
За кілька секунд Артем легко піднявся сходами й зник з очей.
— Ну що стоїмо? На вихід, — наказав охоронець.
Літня жінка ледве трималася на ногах. Холодність Артема вразила її сильніше за будь-які образи. Охоронець вивів її надвір і зачинив важкі двері, повернувши ключ.
Знесилена старенька опустилася на найближчу лавку й заплакала.
На вулиці вже стемніло. Сніг так само падав і, змішуючись зі сльозами, танув на її обличчі. Усе зруйнувалося. А вона ж стільки місяців відкладала з мізерної пенсії кожну копійку, щоб оплатити місце в ресторані, де працював її син. Нарешті цей довгоочікуваний день настав. Ще вранці Валентина Степанівна уявляла, як побачить свого Артема, розповість йому все до дрібниць і зможе хоча б інколи зустрічатися з ним, поки ще живе на цьому світі.
У своїх переживаннях вона не помітила, як надвечір знявся пронизливий зимовий вітер. Руки почервоніли від холоду, а старенькі рукавиці, які вранці були при ній, кудись зникли.
«Мабуть, загубила… Та хіба це тепер важливо?» — з гіркотою подумала вона.
Вона засунула закоцюблі руки в кишені пальта. І раптом пальці натрапили на конверт.
«Господи, як же я могла забути! У цьому конверті фотографія Артема. Йому там шість років. Він мусить упізнати себе, тоді він мене вислухає!» — стрепенулася бідолашна жінка.
Від пережитих принижень вона так і не встигла сказати найдорожчій людині найголовнішого.
Валентина Степанівна вирішила дочекатися, коли син вийде з роботи, і тоді кинутися йому назустріч. Час тягнувся болісно довго. Здавалося, минуло не півтори години, а ціла вічність.
Нарешті двері ресторану відчинилися, і разом із кількома людьми надвір вийшов Артем. Він уже відчинив дверцята машини й коротко кинув водієві:
— Додому…
