В останній листопадовий день місто стояло під холодним дощем. Вода стікала по каламутних шибках лікарняних вікон, збиралася на підвіконнях тремтливими краплями й падала вниз, ніби хтось невидимий відлічував останні хвилини. У цокольному поверсі старої...

У їхньому невеликому жіночому відділі Олеся залишалася чи не єдиною, хто досі не встиг вийти заміж. Софію до уваги ніхто не брав: їй щойно виповнилося дев’ятнадцять, і сама вона з веселою впевненістю заявляла, що...

Біль не відступав. Він жив в Олесі, мов жива істота: ворушився, розростався, дряпав зсередини, не даючи вдихнути на повні груди. Іноді Олесі здавалося, що варто їй заплющити очі — і вона побачить цей біль:...

Оксана йшла блискучим від дощу тротуаром, майже не розбираючи дороги. Вода збиралася в дрібних ямках, відбивала каламутне небо, вікна будинків і рідкісні вогні машин, але вона не бачила ні цього неба, ні цих вогнів....

Десять років Катерина Савчук жила зі звичкою, якої ніхто в домі не помічав. У день зарплати вона спершу розкладала гроші за обов’язковими витратами: продукти, рахунки, одяг, дрібниці для побуту, подарунки родичам чоловіка, непередбачені витрати....

— На коліна. Негайно. Перед моєю матір’ю, — викрикнув Назар так, ніби віддавав наказ чужій людині, а не жінці, з якою колись присягав прожити все життя…. Його долоня жорстко лягла Марті на плече. Поштовх...

— Мам, обирай усе, чого душа забажає, — з нарочитою щедрістю промовив Андрій, розчинивши перед Раїсою Григорівною двері бутика. — Оксана потім сама все оплатить, правда ж? Свекруха навіть не стала вдавати, що ніяковіє....

— Підкидьок ти нещасний! Мати тебе від якогось волоцюги принесла! — це слово Назар чув частіше за власне ім’я. Галина Миронівна підвела очі від столу, щойно хлопчина переступив поріг, і відразу сплеснула руками так,...