Певні, що перед ними якийсь шмаркач, вони його зачепили. Лише згодом стало зрозуміло, яке становище посідає ця людина

Хлопець нарешті озвався, але книжки не закрив. Він сказав, що чув пропозицію спати біля вбиральні, однак обрав інше вільне місце й не бачить причини обговорювати це далі. Рябий недобре всміхнувся й звелів злазити. Почувши коротке «ні», він схопив новачка за ногу й різко смикнув. Той зірвався з верхніх нар, устиг згрупуватися й упав на підлогу боком. Книжка відлетіла до стіни, з неї випала саморобна закладка.

Навколо відразу вишикувалися Сом, Єгор і Кривий — троє найближчих людей наглядача. Вони стали півколом, звично перекриваючи можливий відступ. Було помітно, що подібні сцени для них не рідкість: кожен знав, коли схопити людину і як ударити, щоб не лишити зайвих слідів. Новачок не став кидатися на них. Він підвівся, обтрусив светр, підняв книжку й акуратно повернув закладку між сторінками, ніби саме це зараз мало для нього найбільше значення.

Його падіння виглядало болісним, однак жоден м’яз на обличчі не виказав розгубленості. Він не намагався показати безстрашність і не ставав у бойову стійку. Просто перевірив, чи ціла книжка, і лише тоді випростався. Для Рябого така послідовність здавалася незбагненною: будь-хто інший стежив би за трьома супротивниками, а цей ніби вважав їх тимчасовою перешкодою. Саме спокій, а не фізична сила, вперше порушив звичний сценарій розправи.

Лише після цього він подивився Рябому просто в очі й неголосно повідомив, що той припустився серйозної помилки. Наглядач зареготав, а слідом за ним знову засміялася вся камера. Погроза, що пролунала з вуст худого «студента», видалася в’язням найкращою розвагою за кілька днів. Рябий навіть повторив її своїм наближеним, навмисне розтягуючи слова. Однак за веселощами ховалося роздратування: новачок не просив пощади, не відводив очей і не виглядав приниженим.

Сміх урвався, коли Рябий пояснив правила. У цій камері, заявив він, лише наглядач вирішує, кому де спати, коли їсти й чим займатися. Новачкові відтепер належало місце біля вбиральні, щоденна брудна робота й мовчання доти, доки йому не дозволять говорити. Той вислухав усе без жодного заперечення. Потім знову виліз на обрані нари, ліг і продовжив читання з тієї сторінки, на якій зупинився.

Кілька секунд Рябий спостерігав за ним, чекаючи бодай запізнілого страху. Але хлопець наче вже забув про розмову. Тоді наглядач повернувся до Сома й коротким рухом указав на сумку новачка. У камері добре розуміли зміст цього жесту: якщо людина не хотіла підкорятися наказу, її збиралися позбавити всього, що пов’язувало її з нормальним життям…