Певні, що перед ними якийсь шмаркач, вони його зачепили. Лише згодом стало зрозуміло, яке становище посідає ця людина

Сом видерся нагору, стягнув сумку й витрусив її вміст на бетонну підлогу. Висипалися кілька пачок сигарет, розчинна кава, домашнє печиво, чиста білизна, мило й зубна щітка. Єгор із посмішкою підняв одну з пачок, назвавши новачка багатієм. Рябий розпорядився забрати все. Сом зібрав речі й відніс їх до столу наглядача, залишивши господареві лише порожню сумку та книжку.

Хлопець стежив за тим, що відбувається, але не протестував. Рябий добре знав, що саме в таку хвилину більшість новачків починали ламатися. Людина раптом розуміла: тут чужа рука будь-якої миті може забрати її одяг, їжу, листи й останні дрібниці, що нагадують про дім. Одні починали благати, інші зривалися на марну бійку. Цей же поправив окуляри й повернувся до книжки, ніби перед ним розігрували сцену, яка його майже не стосувалася.

У замкненому приміщенні кожна передана з волі річ важила набагато більше за свою ціну. Печиво нагадувало про домашню кухню, чиста сорочка — про колишнє життя, а пачка кави могла стати запасом на кілька тижнів або знаком вдячності сусідові. Відбираючи такі дрібниці, Рябий позбавляв людину не лише власності, а й можливості самій вирішувати, чим ділитися. Він давно користувався цим прийомом і тому особливо уважно чекав першої тріщини.

Не витримавши цього спокою, Рябий спитав, чи не надто нудно читати старий роман. Новачок відповів, що книжка цікава: одна людина в ній уявила себе розумнішою за всіх і скінчила погано. У камері хтось мимоволі хмикнув, але тут же замовк під поглядом наглядача. Рябий нагадав, що вранці «студент» почне прибирати за всіма, після чого повернувся до столу. Хлопець не погодився й не відмовився — він просто перегорнув сторінку.

Уночі ніхто з мешканців камери не знав ані імені незнайомця, ані його минулого. На верхніх нарах біля вікна лежала непримітна людина з Достоєвським, і лише Рябий був певен, що зрозумів про нього головне. Наглядач вважав його слабаком, якого досить послідовно позбавляти звичних опор, щоб той сам попросився в прислугу. Він іще не підозрював, що помилився з першої хвилини й що кожна наступна спроба тиску лише збільшуватиме ціну цієї помилки.

О шостій ранку новачок підвівся, вмився й зробив двадцять повільних віджимань, ретельно витримуючи кожен рух. Потім спокійно сів на нари й розгорнув книжку. Він не поспішав брати відро, хоча розпорядок камери вже почався, а Рябий очікував показового підкорення. Сом приніс ганчірку, поставив її поруч і оголосив, що сьогодні прибирання лежить на «студентові». Той навіть не глянув на відро. Його відповідь прозвучала просто: прислугою він не був і ставати не збирається…