Подаровані нами квартира й машина зникли разом із довірою до її чоловіка, і після цього я ухвалив одне рішення

Марина почала віддалено вести бухгалтерію. Спершу займалася автосервісами батька, потім з’явилися інші клієнти. Дохід був невеликий, але належав тільки їй і залежав від її праці.

Назар швидко одужав і ріс міцною дитиною з круглими щоками та дзвінким сміхом. Перші кроки він зробив у тій самій квартирі, яку намагалися відібрати: тримався за палець матері й широко всміхався. Марина більше не опускала голову під чужими поглядами.

Розлучення оформили без затяжної боротьби — Вадимові тепер було не до сімейних суперечок. Марина повернула своє дівоче прізвище Кравченко й знову почала спілкуватися з інститутською подругою, від якої чоловік колись змусив її віддалитися.

За пів року в недільний вечір Олег залишився вдома сам. Марина з Назаром поїхала до інститутської подруги, з якою не спілкувалася два роки через заборони Вадима. Він замовив піцу через застосунок, увімкнув футбольний матч і став чекати на доставку, майже не стежачи за грою.

Хвилин за сорок пролунав дзвінок у двері. Олег відчинив і побачив кур’єра в яскравій форменій куртці, з термосумкою на плечі та смартфоном у руці. Худий, неголений чоловік мав вигляд утомлений, як людина, в якої все пішло не за планом.

Це був Вадим.

Кілька митей вони мовчки розглядали один одного. Вадим прийняв замовлення автоматично й майже не подивився на адресу. До кого саме приїхав, він зрозумів лише тоді, коли двері відчинив Олег. Обличчя колишнього зятя стало сірим, мов мокрий асфальт…