Бізнесмен повернувся раніше, ніж планував, і побачив сцену, яка змусила його миттю забути про відрядження

Тарас стиснув долонями скроні, ніби це могло заглушити чергову сварку. Він до знемоги втомився від постійних сутичок між донькою та дружиною. Коли пів року тому він одружився з Ларисою, йому здавалося, що доросла жінка зуміє знайти підхід до Олесі й з часом стане для дівчинки бодай близькою людиною. Натомість напруга в домі зростала з кожним місяцем, а Тарас дедалі частіше почувався затиснутим між двома найдорожчими для нього людьми.

Доньку він любив безмежно, але робота підприємця забирала майже весь його час, тому в домашніх конфліктах Тарас звик покладатися на слова Лариси. До того ж при ньому Олеся відповідала мачусі різко, замикалася в собі й демонстративно йшла геть. Після особливо важкого тижня він не витримав:

— Припиніть обидві! Я майже не спав, мріяв повернутися в тихий дім, а тут знову крики. Я сподівався, що ви зумієте порозумітися, але ви тільки виснажуєте одна одну і мене.

Олеся кинулася до своєї кімнати, та на порозі озирнулася. По щоках текли сльози.

— Тобі завжди важливіша робота, тату. І вона. Усі довкола для тебе важливіші за мене.

Двері з гуркотом зачинилися. Лариса відразу опустилася поруч із чоловіком, обійняла його за плечі й тихим, співчутливим голосом заговорила про те, що дівчинка зовсім перестала слухатися. За її словами, Олеся постійно брехала, вигадувала страшні історії й щоразу виставляла мачуху жорстокою та винною.

— І що ти пропонуєш? — втомлено спитав Тарас.

Лариса обережно заговорила про навчальний заклад із постійним проживанням. Там, запевняла вона, дівчинку привчать до дисципліни, а додому можна буде забирати на канікули.

— Навіть не повертайся до цієї розмови, — відрізав він. — Олеся залишиться вдома.

— Отже, ти сам шкодиш власній дитині. Коли зрозумієш це, виправляти щось буде вже запізно…